Зв'язатися з нами
Частина 1. Формування посівних площ і структура виробництва
Після вторгнення Росії в Україну практично весь аграрний сектор у країні опинився у зоні ризику, а найгострішим є питання посівної кампанії.
Внаслідок бойових дій дуже небезпечним виглядає проведення посівної більш ніж у 9 областях країни – Чернігівській, Сумській, Київській, Харківській, Луганській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській та Миколаївській. Частково ризиковані райони для посівної наразі є в Житомирській, Полтавській та Дніпропетровській областях.
З урахуванням військової небезпеки, а також беручи до уваги вплив агрокліматичного фактору, аналіз багаторічної динаміки урожайності с/г культур в регіонах та інші фактори, аналітики ІА« АПК-Інформ» зробили свої перші прогнози стосовно майбутнього урожаю в умовах воєнного часу, про що і піде мова в даному матеріалі.
Формування посівних площ
Оцінку посівних площ під зерновими та олійними культурами в Україні під урожай 2022 р. аналітиками ІА «АПК-Інформ» здійснено на основі детального аналізу традиційної структури посівів в розрізі районів, визначення рівня безпеки цих районів, впливу ключових факторів формування посівів та з урахуванням результатів спілкування з аграріями (понад 700 аграріїв у 17 областях).
Зернові
Значну частку (більше 40%) виробництва зернових культур в Україні формують озимі посіви пшениці, ячменю та жита. З урахуванням того, що посіви цих культур сформовані до початку війни в країні, розпочати доцільно саме з перспектив озимого клину. За останні 3 роки в структурі посівів зернових культур озимий клин в середньому складав 51% і коливався в межах 7,6-8,2 млн га. Під урожай 2022 року озимими зерновими було засіяно 7,6 млн га, що на 7% нижче, ніж показник роком раніше (8,2 млн га), та практично співпадає з площею в 2020 р. В тому числі площа під озимою пшеницею під урожай 2022 р. склала 6,5 млн га (-5% до показника 2021 р.), під озимим ячменем – 969,0 тис. га (-15%) та під житом – 108,5 тис. га (-39%). Нажаль, військові дії в Україні, найімовірніше, призведуть до суттєвого скорочення площ, що будуть доступними для збирання. Значна частина земель опинилася за межею фізичної можливості її обробітку. В першу чергу, це території Херсонської, Донецької, Луганської, Запорізької, Миколаївської, Харківської, Сумської, Чернігівської та Київської областей. За нашими оцінками, втрати посівів озимих зернових культур можуть сягнути 41%, що відповідає 3,1 млн га в натуральному вираженні.
Озимий клин певною мірою формує і структуру посівів ярих зернових. Адже ті поля, на яких навесні стан озимих посівів є незадовільним чи взагалі не отримані сходи, за можливості пересівають ярими культурами. Але в цьому сезоні в зимовий період агрокліматичні умови були достатньо сприятливими для озимини. Відповідно, навіть якщо в якихось регіонах і фіксувалась загибель посівів, то ці втрати не йдуть ні в яке порівняння з втратою площ від військових дій.
В період з 2019 по 2021 роки ярий клин зернових культур в Україні коливався в межах 7,5-7,8 млн га. Але в поточному році війна та її наслідки обумовлять суттєві коригування в структурі посівних площ. При плануванні структури посівів цього року аграріям в першу чергу слід звернути увагу на ті зернові культури, на які формуватиметься підвищений попит з боку переробних підприємств для забезпечення продовольчої безпеки в Україні. В першу чергу це стосується пшениці, ячменю та круп’яних культур, таких як гречка, просо, овес тощо. Що ж стосується ключової зернової культури для України – кукурудзи, то за відсутньої можливості повною мірою реалізувати експортний потенціал культури в 2021/22 МР при рекордному врожаї на рівні 41,9 млн тонн, навіть за умови високих втрат запаси зернової очікуються на рекордно високому рівні і оцінюються нами в 13,5 млн тонн, що в 6,6 рази більше, ніж за результатами 2020/21 МР. За умови низького експорту такий обсяг пропозиції буде реалізувати досить складно, що призведе до зниження цін на внутрішньому ринку. Зовнішній попит на зернову може повернутися до високого рівня тільки за умови відновлення роботи морських портів та безпечного доступу до них, що, з урахуванням ризиків для судновласників та пошкодження транспортної інфраструктури в Україні, є не досить швидкою перспективою.
Більш детальний регіональний аналіз розподілу посівних площ під основними культурами показує, що під урожай 2022 р. в найбільш небезпечних на сьогодні регіонах озимою пшеницею було засіяно майже 51% від загальної посівної площі культури. Саме тому прогнозні втрати площ під озимими є такими значними.
Що стосується ярої пшениці, то за результатами сівби у попередньому сезоні сумарна частка посівів в небезпечних регіонах оцінюється в 30%. Відповідно, є перспективи розширення площ під ярою пшеницею у відносно безпечних регіонах. В першу чергу це стосується Житомирської, Тернопільської та Вінницької областей, де традиційно спостерігається близька до середньої урожайність ярої пшениці і які входять до ТОП-6 регіонів за площею посівів ярих сортів, що свідчить про відпрацьовані технології.
Аналіз розподілу посівів кукурудзи, за даними 2021 р., показує, що в регіонах, які внаслідок війни в цьому році є небезпечними, сумарно було засіяно більше 36% загальної площі під зерновою. Найбільш критичними є Чернігівська, Сумська та Київська області, де було сформовано більше 25% посівів кукурудзи. Очевидно, що в поточному році ці регіони вийдуть з лідерів з виробництва кукурудзи. А з урахуванням низьких ринкових стимулів і високої енергоємності виробництва даної культури у відносно безпечних областях навряд спостерігатиметься розширення посівів з метою компенсації площ, недоступних для обробітку.
Що стосується ячменю, то в цьому сегменті також спостерігається достатньо складна ситуація. По-перше, розподіл між озимими та ярими посівами сформувався у співвідношенні 45% до 55% відповідно, а по-друге, значна частка і озимих і ярих посівів знаходиться у небезпечних регіонах. Так, сумарна частка посівів озимого ячменю під урожай 2022 р. в небезпечних областях оцінюється майже в 44% від загальної площі, а частка ярих посівів в попередньому сезоні в цих регіонах оцінювалась на рівні майже 49%. Більше того, посіви дуже консолідовані, а 5 з ТОП-6 регіонів за посівами ярого ячменю наразі є небезпечними. І це є суттєвим обмеженням для розширення посівів під ярим ячменем в цілому по країні. Ключовими регіонами, де можливе розширення, є Полтавська, Тернопільська, Вінницька та Хмельницька області, в яких традиційно формується достатньо висока урожайність ярого ячменю.
Окремо слід виділити круп’яні культури, збільшення посівів під якими може певною мірою компенсувати очікуване скорочення посівів під такими культурами, як кукурудза та соняшник. Але в даному сегменті також значна частка площ формується у регіонах, що зараз є небезпечними.
Так, більша частина виробництва вівса в попередні роки була зосереджена на півночі України – це Житомирська, Волинська, Чернігівська, Рівненська та Сумська області. В поточному році втрати врожаю культури в Сумській та Чернігівській областях внаслідок активних бойових дій можна компенсувати за рахунок розширення посівних площ під зерновою. Наприклад, в Хмельницькій, Полтавській, Тернопільській та Вінницькій областях, де в останні сезони фіксуються високі показники врожайності вівса.
Виробництво проса в Україні можна підвищити за рахунок збільшення його посівних площ в Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській і Полтавській областях, де в попередні сезони фіксувалися найвищі показники урожайності – в межах 32-25 ц/га – при середній врожайності в Україні на рівні 19 ц/га.
Втрати площ під гречкою у зв’язку з неможливістю її виробництва в Сумській, Київській та Чернігівській областях можна компенсувати за рахунок збільшення площ під даною культурою, наприклад, в Хмельницькій, Рівненській, Вінницькій областях, в яких в останні декілька років спостерігаються високі показники урожайності – на рівні 13,6-16,4 ц/га.
В цілому, за нашими оцінками, в 2022 році посівна площа під ярими культурами може скласти лише 4,7 млн га, що на 39% поступається показнику минулого року (7,7 млн га). В тому числі очікуємо, що посіви кукурудзи скоротяться відносно 2021 р. на 43% – до 3,1 млн га, ярого ячменю – на 27%, до 972,1 тис. га, ярої пшениці – на 23%, до 147,3 тис. га.
Також поки що очікується суттєве скорочення посівних площ під круп’яними культурами: вівсом – на 28%, до 127,4 тис. га, гречкою – на 41%, до 49,4 тис. га, просом – на 24%, до 59,4 тис. га, горохом – на 51%, до 119,2 тис. га. Але не виключено, що аграрії, за можливістю, все ж таки збільшуватимуть площі під круп’яними культурами.
Олійні
Як і для зернових культур, в олійному сегменті у 2022 р. очікується не лише значне скорочення посівної площі під олійними культурами, а й зниження урожайності і, відповідно, обсягів виробництва. Нижче наведено оцінки можливої площі сівби олійних як в розрізі культур, так і в розрізі областей.
Соняшник
Враховуючи нові реалії для українських аграріїв через війну, соняшник, як і кукурудза, втрачає свою «стратегічність» під час посівної-2022. Це, в першу чергу, обумовлене суттєвим скороченням обсягів експорту соняшникової олії та призупиненням роботи олійнодобувних підприємств. Так, традиційно близько 93% від загального об’єму виробництва соняшникової олії експортувалося. Але через те, що українські порти залишаються заблокованими, експортний потенціал даного продукту значно знизився і, як наслідок, переробні підприємства, підстроюючись під нові об’єми попиту на олію, знижують обсяги переробки або поки взагалі «придивляються» до ринку на предмет доцільності відновлення роботи.
Нажаль, існує велика вірогідність, що ціни на одну з найбільш високомаржинальних культур останнього десятиліття – соняшник – в наступному сезоні можуть «потонути» в тому об’ємі пропозиції, що може утворитися внаслідок великих залишків в сумі з новим врожаєм.
Звичайно, соняшникова олія являється вагомим продуктом як для українського ринку, так і для дуже багатьох країн на різних континентах, а тому, після порушення ланцюжку збуту з України, ажіотажний попит в світі буде стимулювати до нарощування площ під соняшником в ключових (після України) регіонах вирощування даної культури. Але повністю замінити українську олію не вдасться, оскільки об’єми поставок продукту з України – це близько половини від усього світового експорту за сезон, і компенсувати такі об’єми за такий короткий термін просто неможливо фізично. А тому попит на українську олію і соняшник також буде присутній, але значно обмежений логістичними труднощами.
В той же час варто зазначити, що значної зміни планів аграріїв щодо сівби соняшнику, згідно з опитуванням, що проводиться експертами ІА «АПК-Інформ», не відбудеться. Адже більшість сільгоспвиробників закупили необхідний їм посівний матеріал ще до початку війни чи оплатили та чекають на доставку і не мають наміру змінювати плани як через фінансові можливості, так і інші фактори (сівозміна, близькість розташування ринку збуту та інше). До того ж в умовах деякого дефіциту посівного матеріалу пропозиція насіння соняшнику найбільш поширена серед олійних і реальні поставки очікуються протягом першої декади квітня.
Інша ситуація в областях, що тимчасово окуповані, та ще гірша – де ведуться практично безперервні бойові дії. Ситуація змінюється щодня і дуже складно прогнозувати, де сівба може пройти хоч частково, а де – взагалі небезпечно виходити в поле.
Станом на кінець березня значна частина бойових дій в країні зосереджена в основних регіонах вирощування олійної культури – південному (Миколаївська, Херсонська, Запорізька області) та східному (Харківська, Донецька та Луганська області).
При цьому, якщо проведення сівби частково вже планується в Київській, Миколаївській чи Запорізькій областях, то майже на всій території Сумської чи Чернігівської це вкрай небезпечно (бойові дії, мінування полів). В той же час надходить інформація, що в тимчасово окупованій Херсонській області аграрії також готуються до посівної з урахуванням наявних ресурсів. Отже, навіть у тимчасово окупованих областях посівній бути. Але площа сівби буде звичайно значно меншою від потенційних можливостей регіонів, а урожайність та площа збору, нажаль, можуть сильно постраждати.
Таким чином, згідно з оновленими оцінками ІА «АПК-Информ», посівна площа під соняшником в Україні під урожай 2022 р. може скоротитися до мінімального показника за майже 15 років, склавши близько 4,2 млн га (-38% до 2021 р.).
Проведення посівної кампанії в центральній та західній частині країни також в зоні ризику через перш за все логістичні проблеми, а також деякі труднощі з робочими кадрами, оскільки значна кількість людей вступила в ТРО чи ЗСУ.
За приблизними першими підрахунками, виробництво соняшнику 2022 р. в Україні може скласти трохи більше 9 млн тонн. Але цього більш ніж достатньо для забезпечення внутрішніх потреб у олії, а також експортних відправок продукції.
При цьому суттєве зниження валового збору може бути частково компенсовано значними залишками олійної, що можуть сформуватись в країні за результатами поточного маркетингового року через закриття багатьох заводів та зниження обсягів переробки.
Соя
В той же час площа сівби соєвих бобів може скоротитися не так значно, оскільки серед основних регіонів вирощування цієї культури – центральні та західні області. Дуже ускладненою чи майже неможливою посівна очікується на площі, що складає трохи більше 20% від загальної площі у минулому році. З точки зору стратегічності культури, соя важлива для забезпечення тваринницької галузі білковими кормами, що в критичній ситуації може бути замінено соняшниковим шротом або фуражною групою зернових, але лише частково і не за всіма напрямками в галузі. Але тут також слід враховувати, що і чисельність поголів’я тварин в Україні суттєво страждає від військових дій.
Враховуючи, що значна кількість аграріїв була забезпечена насіннєвим матеріалом заздалегідь, а забезпечення в теперішніх умовах на заході країни не таке ускладнене, як в інших регіонах, площа сівби під соєю в 2022 р. може скоротитися лише на 11% до попереднього року, склавши, згідно з нашими оцінками, близько 1,2 млн га. Але, враховуючи тенденцію до скорочення площі під соєвими бобами в Україні останніми роками, даний показник може стати мінімальним за останні 11 років.
Виробництво сої може скласти близько 2,7 млн тонн, чого достатньо для забезпечення внутрішнього ринку в соєвому шроті. Зазначимо, що в останні 5 сезонів переробка сої в середньому не перевищувала 1,5 млн тонн.
Ріпак
Ріпак в Україні – це традиційно озима культура. Лише 2-3% відсотки від загальної площі засівається ярими сортами. Тому з ріпаком ситуація більш складна – під урожай 2022 р. українські аграрії засіяли максимальну за 12 років площу – 1,4 млн га, однак близько 36% від цієї площі знаходиться в областях з активними бойовими діями, внаслідок чого значна частка посівів може бути втрачена через мінування чи інші фактори впливу військових дій.
Площа під ярим ріпаком, згідно з нашими оцінками, може скласти близько 20 тис. га. Але через очікуване скорочення площі збору та урожайності ріпаку в цілому загальне виробництво даної олійної в 2022 р. може скласти не більше 2,5 млн тонн, що на 21% менше, ніж у 2021 р., а також може стати мінімальним показником виробництва за останні 5 років.
В той же час, ріпак – це експортно-орієнтована культура. З об’єму, що переробляється всередині країни, майже вся частина олії та ріпаку теж експортується. В умовах дефіциту пропозиції ріпаку на світовому ринку в поточному сезоні українська олійна користувалась величезним попитом. Але, враховуючи теперішні реалії, слід зазначити, що без відновлення роботи портів потенційно можливі об’єми експорту не можуть бути вивезені в ті терміни, в які зазвичай торгується український ріпак (липень-листопад), тобто відвантаження будуть, але вони значно ускладнені пропускною здатністю пунктів переходу, при тому, що збір врожаю ріпаку припадає на активну стадію торгівлі та перевезення зернових.
Льон
Не дуже позитивна ситуація складається в сегменті льону. Основні області вирощування зосереджені на півдні (75% від загальної площі в 2021 р.), і серед них лише в Одеській області очікується повноцінна посівна.
Зазвичай даною культурою в Україні займається дуже малий відсоток аграріїв через специфічність вирощування, наявність експортного мита, а також вузький ринок збуту. Але займаються систематично, під чим розуміється забезпечення посівним матеріалом заздалегідь, то ж є вірогідність, що за наявності пального та інших складових посівна пройде і на тимчасово окупованих територіях Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей.
Деяка компенсація загальної площі під даною культурою може бути за рахунок західних областей, де до 2017 р. льон вирощувався на площі до 4 тис. га, але потім був витіснений більш маржинальними культурами. За умови нарощування сівби льону в Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській та інших областях загальна площа сівби даної культури в 2022 р. в Україні може скласти близько 5-6 тис. га проти 21 тис. га в минулому році.
Варто зазначити, що льон в Україні та й інші нішеві олійні також не входять до списку стратегічних культур у воєнний час та й у довоєнний займали зовсім незначну частку як в загальному виробництві олійних культур в Україні (лише 0,2% в 2021 р.), так і в світовому виробництві самого льону (близько 1%). Але, в той же час, важливо зазначити, що в світі в 2022/23 МГ внаслідок війни в Україні може сформуватися значний дефіцит пропозиції даної культури, оскільки основні виробники льону – Росія (33% в 2021 р.), торгівля з якою внаслідок санкцій буде значно ускладнена, та Казахстан (25%), який значну частину своїх експортних вантажів переправляв через порти РФ і наразі зазнає значного впливу санкцій, призначених для Росії, на собі, що виражається в ускладненні експорту.
Отже попит на льон, як і ціни в новому сезоні, можуть значно зрости, що варто враховувати при посівній. До того ж, експорт даної культури з України, як правило, відбувається автомобільним транспортом, що робить її більш привабливою на фоні очікуваного завантаження залізничного транспорту.
Гірчиця
Аналогічна ситуація з гірчицею. Внаслідок війни та проведення бойових дій в основних регіонах вирощування даної культури – південних (58% від загальної площі в 2021 р.) та східних (25%) областях, площа сівби гірчиці в 2022 р. в Україні може скласти лише близько 5 тис. га.
Нарощування площ сівби гірчиці можливе в Житомирській, Черкаській, Хмельницькій, Вінницькій та інших областях, де вона вирощувалася у більших об’ємах до 2018 р. в порівнянні з 2021 р. Але, враховуючи логістичні складнощі, значне підвищення попиту на нішеві зернові, а також деякі проблеми з посівним матеріалом, це залишається маловірогідним, а, отже, очікувати якусь компенсацію скорочення сівби гірчиці в південних областях за рахунок західних та центральних не варто.
Отже, з урахуванням вище наведених факторів, загальна площа сівби олійних культур в країні в 2022 р., за нашими оцінками, може знизитися до близько 6,8-6,9 млн га, враховуючи вже засіяні площі під озимим ріпаком (1,4 млн га), що стане мінімальним показником з 2010 р. Основна частка традиційно залишиться за соняшником – 61% (73% в 2021 р.). Близько 21% та 17% можуть зайняти відповідно ріпак та соя (12% та 15% в 2021 р.).
В цілому ж, формування ярих посівів як зернових, так і олійних культур під урожай нового сезону в багатьох випадках буде ситуативним і залежитиме від забезпечення ресурсами та підтримки бізнесу і держави.
Державна підтримка
Під час воєнного стану в Україні держава намагається стимулювати аграріїв до проведення посівної кампанії задля продовольчої безпеки населення. Серед основних пунктів:
Верховна рада України внесла зміни до Земельного кодексу, відповідно до яких передача в оренду сільськогосподарської землі державної та комунальної власності здійснюватиметься без проведення онлайн аукціонів.
Прийнято постанову, що значно спрощує імпорт посівного матеріалу. Варто відзначити, що імпорт посівного матеріалу, наприклад пшениці чи сої, практично не здійснюється, використовується українське насіння. А от імпорт насіння соняшнику чи кукурудзи багато в чому формує майбутній урожай.
Задля уникнення дефіциту пального на АЗС та з метою стримати підвищення вартості ресурсу в Україні Кабінет міністрів України ухвалив два рішення: тимчасово скасовано акциз, а також знижено ставку ПДВ на пальне до 7%.
З боку банківської системи спрощується доступ аграріїв до кредитних ресурсів – надаються кредити під 0%.
Мінагрополітики України в березні запустило платформу на підтримку аграріїв під час посівної, виявляючи дефіцитні ресурси та по можливості їх закривати. В той же час в рекомендаціях від міністерства під час посівної відзначається, що варто приділити увагу культурам, які можуть забезпечити нашій країні продовольчу безпеку – ячмінь, горох, овес.
За сприяння Міністерства фінансів, ЄБРР розглядає можливість надання кредитних ліній для українських аграріїв. В той же час Європейська комісія вже ухвалила рішення про надання фінансової допомоги українським фермерам, які найбільше постраждали від результатів вторгнення Росії в Україну.
Але варто зазначити, що отримають цю допомогу не всі, також чітко не встановлено часові рамки, в які надійде фінансова підтримка. А тим часом посівна в Україні вже стартувала в 11 областях, і основними проблемами залишаються брак палива, насіння, добрив та робочих кадрів.
Ресурсне забезпечення
В поточних умовах проведення весняних польових робіт в областях буде залежати від наступних факторів:
Враховуючи все це, рішення щодо надання переваги культурам під час посівної, що забезпечать продовольчу безпеку країни, будуть прийматися в останню чергу.
В той же час, слід зазначити, що значна частина аграріїв до посівної готується заздалегідь і, як правило, посівний матеріал чи добрива закуповуються ще з осені, чи проплачуються з умовою доставки у потрібний час, а тому значного корегування у планах сільгоспвиробників може і не бути.
Якщо більш детально проаналізувати забезпеченість ресурсами, то в першу чергу слід звернути увагу на забезпеченість насінням. Найбільш критично це питання стоїть для виробництва кукурудзи та соняшнику, де частка імпортного насіння в загальному насіннєвому фонді сформувалась на рівні 15-20% для кукурудзи і на рівні 50-60% для насіння соняшнику. При цьому активний імпорт здійснюється у жовтні-квітні і переважно з країн ЄС.
За даними митної служби, в жовтні-лютому 2021/22 МР до України було імпортовано 20,6 тис. тонн насіння кукурудзи, що на 85% перевищує обсяги імпорту за аналогічний період попереднього сезону (11,2 тис. тонн). Відповідно, якщо в минулому сезоні, насіння імпортоване в жовтні-квітні, склало трохи більше 12% прогнозованого насіннєвого фонду, то, з урахуванням очікуваного скорочення площ під урожай 2022 р., частка імпортованого насіння тільки в жовтні-лютому вже майже досягла 28% від оцінки насіннєвого фонду. Таким чином, можна говорити про високий рівень забезпеченості імпортним насінням, але відкритим залишається питання доставки замовлених партій до аграріїв. Крім того, наразі невизначеною є робота вітчизняних виробників насіння, в першу чергу тих, що знаходяться в небезпечних регіонах.
Що стосується насіння соняшнику, то обсяги імпорту у жовтні-лютому 2021/22 МР сягнули 14,1 тис. тонн, що майже відповідає аналогічному показнику попереднього року (14,3 тис. тонн). Але, з урахуванням скорочення площ під соняшником, навіть ці обсяги вже покривають понад 67% потреби в насінні цієї культури.
Крім того, слід ще раз зауважити, що насіння як кукурудзи, так і соняшнику постачається переважно з країн ЄС, і, за наявності стійкого сухопутного сполучення обсяги поставок можуть бути збільшені до завершення посівної. Тим більше, що насіннєві компанії анонсували можливості допомоги українським аграріям з насінням.
Якщо ж в цілому оцінювати ситуацію з насінням, то, згідно з результатами опитування аграріїв, близько 25% респондентів відповіли, що очікують на доставку насіння. Переважна більшість з них здійснила попередню оплату за насіння. При цьому тільки 18% аграріїв не до кінця сформували свій насіннєвий фонд і потребують допомоги із забезпеченням цим ресурсом. Таким чином, понад 80% аграріїв у відносно безпечних регіонах в цілому забезпечені насінням, а існуючі проблеми обумовлені здебільшого ускладненою внутрішньою логістикою.
Відносно забезпечення добривами, як зазначають учасники ринку, труднощі звичайно є, але поряд із питанням наявності також постає проблема їхньої доставки. Згідно з даними митної статистики, у довоєнний період суттєвого скорочення поставок комплексних добрив (гр. ТНВЕД 3105) не спостерігалось. Так, за 2021 календарний рік імпорт цієї продукції досяг 1,9 млн тонн, що на 12% перевищило показник 2020 р. (1,7 млн тонн). В той же час, поставки в січні-лютому поточного року склали 262,3 тис. тонн, що виявилось на 16% нижче за показник попереднього року.
В цьому сегменті важливим фактором є вартість добрив, яка суттєво зросла (за окремими видами в 3 і більше рази відносно вартості у 2020 р.). Тому тут можна виділити два тактичних підходи аграріїв. Ті, хто реалізував урожай в першій половині сезону і в очікуванні подальшого підвищення цін закупив основні обсяги добрив, та ті, хто традиційно реалізує збіжжя протягом сезону і поповнюють запаси добрив за необхідності. Відповідно, в поточних умовах другий сегмент має суттєві проблеми із забезпеченням. Наразі, з урахуванням невизначеності структури посівів та функціонування вітчизняних підприємств, визначити реальний рівень забезпеченості добривами дуже складно. І ключові складнощі також виникають із внутрішньою логістикою.
Щодо логістичних складнощів, то, за оцінками Міністерства економіки, втрати інфраструктури за період бойових дій досягли 119 млрд USD. Зруйновано майже 8 тис. км доріг і пошкоджено десятки залізничних станцій. Це все значно ускладнює переміщення вантажів, серед яких і ключові ресурси для агросектору. Також значні проблеми із забезпеченням паливом як транспортних компаній, так і самих аграріїв. Основні обсяги палива витрачаються на потреби Збройних сил. Багато хто з аграріїв повідомляв, що віддали свої наявні запаси дизельного пального. Крім того, все частіше повідомляється про знищення запасів палива внаслідок обстрілів.
Таким чином, на сьогоднішній день можна говорити про достатню кількість ресурсів для початкової стадії весняних польових робіт при прогнозованому зниженні площі обробітку. Але рівень забезпеченості дуже нерівномірний в розрізі регіонів і ускладнений проблемами перевезення ресурсів всередині країни.
Прогнози виробництва
Зернові
З урахуванням вище викладеного та аналізу багаторічної динаміки основних показників виробництва зернових культур в Україні аналітики ІА «АПК-Інформ» сформували прогноз валового збору зерна в 2022 році, який сумарно для всіх зернових та зернобобових культур оцінюється в 38,9 млн тонн, що на 55% менше за показник 2021 р. (85,7 млн тонн). При цьому урожайність зернових очікується на рівні 42,6 ц/га, що на 21% нижче, ніж в 2021 р. (53,8 ц/га).
Очікуване скорочення виробництва усіх зернових культур обумовлене не тільки скороченням посівних площ під яровими і значними втратами посівів озимого клину, але і прогнозованим зниженням урожайності культур за рахунок складнощів із забезпеченням основними ресурсами, такими як насіння, паливо, добрива, засоби захисту тощо. Крім того, залишаються і кліматичні ризики. Відсутність продуктивних опадів та сильні вітри мають негативний вплив на формування посівів ранніх ярових культур та відновлення вегетації озимих посівів.
В результаті валовий збір пшениці в поточному році може скласти всього 14,9 млн тонн (-54% до урожаю 2021 р.) при урожайності 37,8 ц/га. Виробництво ячменю очікуємо на рівні 4,6 млн тонн (-51% до 2021 р.) при урожайності 28,2 ц/га. Урожай кукурудзи прогнозується на рівні 18,5 млн тонн (-56% до 2021 р.) при зборі 60,4 ц з 1 га.
Виробництво вівса очікується на рівні 256,1 тис. тонн (-46% до 2021 р.) за врожайності 20,5 ц/га, проса – 79,0 тис. тонн (-61% до урожаю 2021 р.) при очікуваній урожайності 13,5 ц/га. Валовий збір гречки прогнозується на рівні 52,7 тис. тонн (-50% до 2021 р.) при урожайності 10,9 ц/га, а гороху – оцінюється в 203,3 тис. тонн (-64% до 2021 р.) при урожайності 17,2 ц/га.
Таким чином, в Україні можливий дефіцит або критично низький запас власного виробництва таких культур, як гречка, овес, просо, продовольча пшениця і ячмінь. Так, внутрішнє споживання пшениці в 2022/23 МР можливе на рівні 8,5 млн тонн, що складає 57% від майбутнього урожаю та 41% від загальної пропозиції культури, внутрішня потреба в ячмені – 3,6 млн тонн, що складає 76% майбутнього урожаю, 63% загальної пропозиції. Для деяких круп’яних культур очікуване внутрішнє споживання навіть перевищує можливий майбутній урожай, тоді як потреба в кукурудзі може скласти 8,5 млн тонн, що становить 46% від її виробництва і 27% від загальної пропозиції. Саме на ці моменти доцільно звернути увагу аграріям при плануванні посівної і перейти від вирощування експортно-орієнтованих культур до тих культур, які критично необхідні для забезпечення внутрішніх потреб країни.
Олійні
Для олійних культур також очікується зниження урожайності через обмеження доступу до відповідних ресурсів в деяких областях, а також скорочення збиральної площі, яка, в свою чергу, буде залежати від ситуації в регіоні. Відповідно, виробництво олійних очікується мінімальним за останнє десятиліття.
В олійному сегменті мінімальне зниження виробництва прогнозується для ріпаку (-19% до показника попереднього сезону) та сої (-23%).
Загальний обсяг виробництва зернових та олійних культур в 2022 р. оцінюється нами на рівні 53,3 млн тонн, що на 51% нижче за рекордний показник попереднього сезону. При цьому даних обсягів виробництва цілком достатньо для забезпечення внутрішніх потреб України. З урахуванням того, що перспективи поновлення експорту у довоєнних обсягах поки що не визначені, таке зниження дозволить стабілізувати внутрішні запаси, але суттєво скоротить експортну виручку, що вкрай негативно для української економіки та глобального продовольчого забезпечення в світі.
Підсумовуючи наведені оцінки і прогнози, можна зазначити наступне:
Питання формування запасів та внутрішньої переробки і розподілу будуть розглянуті у другій частині аналітичної трилогії «Військові баланси продовольства в Україні», що готується аналітиками ІА «АПК-Інформ» і буде доступною найближчого тижня.
Андрій Купченко АПК-Інформ
© Всеукраинская общественная организация производителей, переработчиков и экспортеров зерна, 1997-2024.
При цитировании и использовании любых
материалов ссылка на Украинскую зерновую
ассоциацию обязательна.При использовании в
интернет обязательна так же гиперссылка
на http://uga-port.org.ua
Розробка сайту
Для реєстрації на сайті зверніться, будь ласка, до адміністрації УЗА admin@uga.ua
