Михайло Різак: Гектар розмінування коштує $3-5 за 1 кв.м. Це неспіврозмірно з вартістю землі в Україні — потрібна допомога донорів

Вже другий рік у «НІБУЛОН» працює власний відділ з розмінування. Такі підрозділи — логічний шлях для всіх середніх і великих компаній, що мають мінну проблему на полях, вважає Михайло Різак, директор по взаємодії з органами влади та з правових питань компанії.

Сьогодні ми з Михайлом на Снігурівщині, де компанія в тестовому режимі випробовує швейцарську машину з розмінування GCS-200. Одна така машина здатна щодня розчищати територію розміром із футбольне поле, усуваючи вибухові загрози. Всього їх компанія має отримати чотири.

Більше про можливості цієї машини, вартість гектару розмінування, допомогу донорів та плани будувати судна, що допоможуть звільняти від мін морську та річкову акваторію, говоримо з Михайлом Різаком.

Latifundist.com: «НІБУЛОН» поки що має право на нетехнічне обстеження. Компанія заявляла про бажання розширити сертифікацію і на інші напрямки розмінування. Михайло, ми з вами на тестовому випробуванні машини з розмінування GCS. Мабуть, не помилюсь, якщо припущу, що ви вже отримали чи скоро отримаєте сертифікацію на машинне розмінування?

Михайло Різак: Дійсно, ми були одними з перших, хто отримав НТО, тобто право на нетехнічне обстеження земельних ділянок. І так — ми подалися на сертифікацію з розмінування вручну, технічне розмінування та розчищення зон бойових дій.

А щодо машинного розмінування, то ми бачимо його у співпраці з донорами. Символічно, що саме на День незалежності ми підписали контракт з Німецьким банком розвитку (DEG Impulse gGmbH, дочірньої компанії DEG), який забезпечує нам співфінансування придбання та обслуговування машин GCS. Домовлено, що банк фінансує придбання машин, в той час як  «НІБУЛОН» забезпечує подальше обслуговування за власний рахунок. Таким чином, загальна вартість володіння розподіляється в пропорції 50% на 50%. Загалом профінансують чотири таких машини.

Наші сапери вже проходять навчання з виробником цих машин. Сподіваюсь, що до кінця місяця сформуємо пакет документів для подальшої сертифікації процесу машинного розмінування.

Latifundist.com: А коли ще три машини отримаєте? 

Михайло Різак: Плануємо до травня 2024 року.

Latifundist.com: А чому так довго, це штучне виробництво, не конвеєрне? 

Михайло Різак: На складах їх небагато, але потреба в Україні на такі машини дуже висока. Всі наявні відразу потрапили в Україну, це близько 30 машин. У заводу вже замовлення фактично на три роки вперед.

Latifundist.com: Повернусь до першого питання: скільки часу потрібно для проходження сертифікації з розмінування? 

Михайло Різак: Практика показує, що біля 3-4 місяців. Сподіваємось, що до кінця місяця її отримаємо. Щодо машинного розмінування, то як тільки закінчимо навчання і отримаємо відповідні сертифікати від виробника, ми запустимо і цей процес. Третя машина має прибути приблизно в лютому. Розраховуємо, що до того часу будемо сертифіковані, і зможемо нею оперувати.

Latifundist.com: Скільки земель вже обстежили власними силами? 

Михайло Різак: 30% зембанку «НІБУЛОНУ» знаходилось в тимчасовій окупації. З 25 тис. га на сьогодні доступні 5 тис. га в Снігурівській філії. 4 тис. га ми вже обстежили і 3 950 га повернули в економіку. 50 га визначили як забруднені. І саме для них нам потрібні подібні машини, аби швидко повертати землі в економіку.

Для розуміння: одна така машина з командою операторів повинна вивільняти до 1 га в день. Тобто це досить повільний процес, він супроводжується ручним розмінуванням.

4 тис. га «НІБУЛОН» вже обстежив і 3 950 га повернув в економіку

Latifundist.com: Скільки коштує така машина? 

Михайло Різак: Близько 500 тис. євро, навісне обладнання ще біля 500 тис. євро. Тобто повнокомплектна машина — 1 млн євро.

Latifundist.com: Правильно розумію, що її задача не підірвати міну, а локалізувати і підключити до справи саперів?

Михайло Різак: Вона може підривати міни, але це, дійсно, не основна її задача. Вона має пришвидшити процес розмінування, зберегти якість земель і життя нашим співробітникам. Кожен підрив погіршує стан грунту, вимагає подальшого хіміко-лабораторного аналізу. Аби це мінімізувати — машина працює з командою саперів. Вона оснащена відеоспостереженням, це допомагає швидше і без пошкодження філера виявляти снаряди та міни. Пошкодження навісного обладнання зупиняє машину, нам же треба робота без зупинок і переоснащення.

Latifundist.com: Кілька українських компаній створили власні машини для розмінування. Але вони не сертифіковані. У нас взагалі є орган, що може це робити? 

Михайло Різак: Є така проблема, бо в Україні ніколи не використовувалися машини для розмінування. Через це у нас правова прогалина у частині сертифікації. Такі країни, як Швейцарія, Англія брали активну участь в розмінуванні зон бойових дій в інших гарячих точках, мають такі машини, і сертифіковані вони за міжнародними стандартами.

Latifundist.com: Але хотіли би принаймні протестувати українські розробки?

Михайло Різак: Ми за ефективне використання часу, нам потрібно максимально швидко ввести землю в обробіток. У нас немає часу чекати нових розробок. Але якщо вони зʼявляться, ми розглянемо можливість їх використання.

Latifundist.com: Повний цикл розмінування включає 5 етапів. Ви хочете всі самостійно закривати?

Михайло Різак: Ми, як компанія, любимо повний цикл роботи — від поля до міжнародних ринків. Так і тут — хочемо бути самостійними і незалежними. Один з найскладніших процесів, на який є монополія — перевезення і підрив вибухонебезпечних речовин. Ми думаємо і про цей напрям, але він точно не в пріоритеті, бо з ним досить ефективно справляються органи державної влади.

Latifundist.com: Ви запустили в економіку 4 тис. га. Рахували, скільки на це пішло би часу, якби самостійно не провели НТО, а чекали черги?

Михайло Різак: Все залежить від забрудненості. Чим Снігурівка характерна — тут не було значних бойових дій. Це дозволило нам відносно швидко повернути землі в обробіток. Якщо ми будемо рухатися до наших земель, наприклад, в Купʼянському районі, де активні бойові дії, то цей відсоток буде іншим. Відповідно вартість розмінування зростатиме.

Latifundist.com: Скільки коштує розмінувати гектар землі? Звучать різні цифри. 

Михайло Різак: Ми ще не розміновуємо, але вивчаємо це питання. За різними оцінками $3-5 за 1 кв.м. Це неспіврозмірно з вартістю землі в Україні. Тому без міжнародної підтримки це майже неможливо. Плюс гарна новина, що в бюджеті задекларовано 2 млрд грн на відшкодування фермерам затрат на розмінування земель. Щиро сподіваємось, що малий та середній фермер зможуть компенсувати такі затрати.

Михайло Різак, директор по взаємодії з органами влади та з правових питань «НІБУЛОН», та Костянтин Ткаченко, головний редактор Latifundist.com

Latifundist.com: А яким шляхом йти великим компаніям?

Михайло Різак: На мій погляд, вони мають йти нашим шляхом — формувати власні департаменти чи окремі компанії з розмінування. Бо роботи дійсно багато, деякі експерти кажуть про 30 років. Це якщо всі будуть займати пасивну позицію і чекати, коли держава прийде і розмінує.

Latifundist.com: Компанія будує судно для розмінування. Воно має розміновувати акваторію Чорного моря?

Михайло Різак: Для розуміння: на сьогодні 15 тис. кв. м акваторії внутрішніх водних шляхів заміновані — це офіційна статистика ДСНС. Майже на половині з цієї площі уже може проводитися розмінування. Це відносно безпечні зони, там немає бойових дій. Наприклад, Південний Буг, правий і лівий берег річки. Таке розмінування за міжнародним досвідом Франції, Естонії, які мають підводні саперні групи з розмінування, відбувається з суден-платформ, на яке навішується додаткове обладнання, сканери, підводні дрони. З їх допомогою ідентифікують міни, які дайвери у подальшому розміновують.

Тобто вони, як ця машина (показує на CGS — прим. ред), лише на воді. Такі судна можна будувати на суднобудівних заводах в Україні, передусім на нашому, що єдиним в країні робить повнокомплектні судна, в тому числі з алюмінію.

Перше таке судно ми вже спустили на воду. Розраховую, що на початку листопада зможемо його зареєструвати, і воно буде готово для підводного розмінування. Сподіваємось, що донори зможуть купувати такі судна для Державної служби спеціального транспорту, для ДСНС. Можливо, частина донорів захоче купувати для власних операторів протимінної діяльності.

Latifundist.com: Це замовлення держави чи робили під власні потреби? Умовно, щоб прозондувати акваторію Миколаївського порту. 

Михайло Різак: Наша операційна акваторія обстежена ДСНС, і є вільною від забруднень. Ми зробили судно, аби зберегти трудовий колектив і продемонструвати нашу спроможність до подібного виробництва. З початком війни Миколаїв заблокований, всі контракти по суднобудівному заводу (а це біля 10) зупинені. З одного боку, ми підтримали колектив, з іншого — прогнозуємо, що попит на такі судна буде.

Latifundist.com: Скільки коштує таке судно?

Михайло Різак: Близько 4,5 млн євро. Подальша ціна залежить від навісного обладнання, яким воно буде комплектуватися. Один спеціальний дрон, що здатен стріляти під водою на відстані до 15 метрів, може коштувати понад 500 тис. євро, а вартість підводного сягає 2 млн євро.

Latifundist.com: У Миколаєві застрягла велика частина вашого баржового флоту. Завдяки успіхам ЗСУ ми фактично контролюємо Чорне море. Чи є варіанти з його евакуації, перенесення на Дунай?

Михайло Різак: Ми ще рік тому намагались евакуювати цей флот з  інформуванням військових про вивід цивільних суден у координації з Міністерством інфраструктури. Перша спроба вдала — наша баржа та буксир використовуються на Дунаї. Друга спроба — трагічна, з жертвами. Наразі є технологічне рішення автопілотів, коли буксир керується дистанційно і можна уникнути жертв.

Latifundist.com: Що тоді заважає вам це зробити? 

Михайло Різак:  Судновласникам потрібно, щоб на такі судна розширили гарантії від шкоди, завданої агресією рф. Це заставне майно, на будівництво флоту залучались кошти від банків, інвестиції під розбудову інфраструктури. Тому кредитори не дозволяють так ризикувати майном.

Таких суден заблоковано в Миколаєві понад 110. 70 з них — класу ріка-море, які можуть ефективно працювати на Дунаї, додавши до 1 млн т перевалки на річці і на рейді в Усть-Дунайську.

Михайло Різак, директор по взаємодії з органами влади та з правових питань «НІБУЛОН», та Костянтин Ткаченко, головний редактор Latifundist.com

Latifundist.com: Вочевидь ми говоримо про фонд в 20 млрд гривень, які передбачені на компенсацію можливих втрат суднам при вивезенні агропродукції з наших портів. Хіба такі гарантії на Миколаїв та Дунай не поширюються?

Михайло Різак: На цей рік передбачено 20 млрд, на наступний — лише 2. Дійсно, фонд не поширюється на внутрішні водні шляхи, а саме Південний Буг, БДЛК та Дунай. І це створює нерівні умови, ба більше — це дискримінація портів Дунайського регіону у порівнянні з портами Великої Одеси. Дрейфуючі міни можуть так само рухатися і Дунаєм, судна на річці такою ж загрозою.

Тому важливо цей фонд поширити на судна при евакуації з Миколаєва. Вони побудовані з українського металу на наших заводах. А все що побудовано в Україні — 40% повертається в бюджет у вигляді ПДФО, ЄСВ та інших податків. Зараз ми просимо державу гарантувати вихід цих суден, аби збільшити експортну потужність по зерновим.

Latifundist.com: Здається, спочатку планувалось, що на Дунай гарантії будуть поширюватися.

Михайло Різак: Для розуміння: це стаття 36 Дербюджету за 2023 рік і стаття 39 в проекті Бюджету за 2024-й. Закон не обмежує гарантії територіальним морем чи портами Одеси, він поширюється на всі судна — як під прапором України, так і під іноземними. Звуження до портів Одеси було зроблено штучно розробниками постанови №548. На наш погляд, таке виправлення є штучним і дискримінуючим, та має бути виправлене.

Latifundist.com: Чи користуєтесь тимчасовими коридорами? Вірите в їх перспективу?

Михайло Різак: Поки не користувалися але є відповідні плани, які, сподіваюсь, буде реалізовано  вже найближчим часом. Але ставку поки робимо на Дунай, хоча він не лише в нерівних умовах в компенсації коштів, а і по логістиці. Бо 250 км від портів Одеси до портів Дунаю треба додатково долати, а це логістичне здорожчання. Якщо тимчасові коридори запрацюють, порти Дунайського регіону втрачатимуть вантажопотік тому  потрібно забезпечити конкурентоспроможність тарифу залізниці в частині вирівнювання витрат доставки до Дунаю із доставкою до портів великої Одеси.

Latifundist.com