Зв'язатися з нами
Search
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in excerpt
Search in comments
Filter by Custom Post Type

/ Реєстрація

Ми хочемо, щоб Україна стала сильним і надійним ринком – Микола Горбачьов

Назад до думок експертів

«Є три способи розоритися: найшвидший – скачки, найприємніший — жінки, а найнадійніший — сільське господарство» – широко відомий у вузьких колах вираз. І хоча його поява датується орієнтовно XIX століттям, воно все ще залишається популярним в учасників аграрного ринку. Напевно, тому, що є вічні речі. Наприклад, ризики сільського господарства, незважаючи на будь-які спроби їх мінімізації. Як тільки ринок долає одні труднощі, одразу ж виникають інші. Але це і загартовує, стимулює розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Про те, наскільки складним був минулий 2021 рік для українського зернового ринку, про плани та очікування на рік, що наступив, в інтерв’ю АПК-Інформ розповів Микола Горбачьов, президент Української зернової асоціації.


– Миколо, як ви оцінюєте підсумки минулого 2021 року для зернової галузі? Чи були умови роботи настільки турбулентними і екстремальними, як того очікували багато експертів і учасникыв ринку на початку року?

– Не можу сказати, що 2021 рік був більш турбулентним, ніж інші роки. Якщо говорити про зерновий сезон-2021/22, то він проходить цілком режимно, без всяких турбулентностей, хоча ми на них очікували. Можна відзначити хорошу роботу Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке при всіх інформаційних вкиданнях, не обмежувало експорт зерна. Це дозволяє тримати високу планку з експорту і продавати сільгосппідприємствам зерно не просто за високими, а рекордно високими цінами. В принципі, все йде добре.

– Щодо роботи Мінагрополітики у 2021 році. Чекаючи його відтворення ще рік тому, ви вважали, що в умовах, що склалися, це буде свого роду виклик для аграрної галузі. Наскільки складно було починати працювати з Міністерством знову? Які позитивні моменти можна відзначити?

– Все пройшло досить м’яко. Я сильно боявся того, що при перерозподілі бюджету при поділі Міністерства економіки не будуть враховані якісь фонди і МінАП недоотримають кошти, через що виникне непорозуміння між сільгоспвиробниками або виробниками обладнання, які претендують на компенсацію, але побоювання не виправдалися, і розподіл пройшов без скандалів. Ми побачили цілком цивілізоване спілкування. Більше того, технічну роботу очолювали заступники Міністерства аграрної політики та продовольства, які раніше були заступниками в Міністерстві економіки, тому навіть технічно нічого поганого не сталося.

Що можна відзначити з позитивного? З’явився лідер Міністерства аграрної політики –Роман Лещенко – людина, від якої всі чогось очікують, якогось прориву. Прорив поки не відбувся, але він можливий, і тому очікування ще залишаються.

– Якщо говорити про законодавчі ініціативи українського уряду, що були прийняті в 2021 р., які були найбільш важливими для зернової галузі і які невдалими або навіть небажаними?

– Для мене як для голови Української зернової асоціації найбільш важливим є те, що в черговий раз був підписаний Меморандум про взаєморозуміння щодо граничних обсягів експорту зерна в сезоні-2021/22, а не був обмежений експорт.

У нас з’явилася можливість експортувати зерно до Алжиру у зв’язку з тим, що ця країна підвищила гранично допустимий вміст зерна, пошкодженого клопом-черепашкою, до 1%. Навіть на останньому проведеному тендері було закуплено українське зерно. Таким чином, валютна виручка для країни продовжує зростати.

Також був прийнятий закон «Про внутрішній водний транспорт». Він, правда, прийнятий був ще в 2020 р., але набув чинності з 1 січня п.р. Думки про нього неоднозначні. Так, закон потрібен, але не в тому вигляді, в якому він прийнятий. Його потрібно допрацьовувати.

Був прийнятий наказ Міністерства інфраструктури про габаритно-ваговий контроль, який покликаний зберегти якість наших доріг. Це безперечно позитивний фактор, і ми його підтримуємо. До хорошого можна також віднести, що НЕ був прийнятий закон про ГМО. Він жахливий в тому вигляді, в якому був написаний.

Що стосується наших очікувань, нам би дуже сильно хотілося побачити прийнятим закон про залізницю і залізничний транспорт. Його ще не прийняли.

– Кінець 2020 року проходив під гаслом боротьби з хлорпірифосом. Чи виникали проблеми з даним питанням в 2021 роц?

– Ні, проблем не було. За підсумками минулого року жодна компанія не зверталася до нас з приводу проблем з вмістом хлорпірифосу.

– Розглядаючи глобальні фактори формування зернового ринку, які з них мали найбільший вплив на нього в першій половині 2021/22 МР і залишаться ключовими в наступному?

– Я думаю, що ключовим фактором другої половини поточного сезону і наступного буде глобальне подорожчання всіх ресурсів для виробництва зерна. Зростуть ціни і на техніку, і на добрива. Тому, як би нам не хотілося, щоб сільгоспвиробники отримували високі доходи, навіть при збереженні високих цін на зерно в наступному сезоні прибутковість сільгоспвиробництва за рахунок збільшення витрат істотно впаде. За нашими прогнозами, якщо в цьому сезоні собівартість виробництва кукурудзи на 1 га в середньому становила близько 160-170 USD/т, то в наступному році вона перевищить 200 USD/т, а то і 220 USD/т. Якщо ціни на ринку просядуть нижче за цю позначку, то виробництво вже стане збитковим.

– Тобто сезон високих цін, сировинний суперцикл, про який йшла мова ще рік тому, триватиме і, напевно, ще не один рік?

– На нашу думку, так. У зв’язку з тим, що собівартість зростає, він продовжиться. І, в принципі, грошей у світову економіку накачано настільки багато, що це безумовно створює їх глобальну інфляцію.

– Як ви вважаєте, чи буде досягнуто консенсус між експортерами та Міністерством аграрної політики щодо звернення з проханням до трейдерів переключитися в другій половині сезону на експорт фуражного зерна?

– Я взагалі не бачу тут проблеми. Україні для забезпечення себе хлібом на рік потрібно всього 3-3, 5 млн тонн продовольчої пшениці, а до початку нового сезону потрібно близько 1,5 млн тонн. Я думаю, що з них 100-200 тис. тонн зерна знаходиться у борошномелів, тобто з ринку необхідно закупити 1,2-1,3 млн тонн. Це смішна цифра з урахуванням рекордного врожаю 33 млн тонн і експорту за першу половину трохи більше 16 млн тонн. Ми б запросто могли експортувати ще 10 млн тонн, але, згідно з очікуваннями більшості компаній, до кінця сезону буде експортовано лише близько 5-7 млн тонн. Тобто пшениці на ринку повно, просто ціни на неї високі. Але, якщо ми подивимося на структуру собівартості хліба, вартість пшениці не займає лідируючу позицію. Найбільші витрати на сьогоднішній день на газ і робочу силу. Якщо раніше частка витрат на пшеницю в собівартості хліба становила 1/4, то зараз вона вже не перевищує 15%.

– Незважаючи на те, що рік минулий для зернового ринку був не настільки наповнений викликами, все ж питання логістики і робота з «Укрзалізницею» спричиняли проблеми, хоча УЗ і відзначає високі результати експортних перевезень зерна за підсумками 2021 року. На Вашу думку, чи є зрушення у відносинах між «Укрзалізницею» і агроринком?

– За останні 5 років «Укрзалізниця» істотно змінилася. Вона однією з найперших стала більш відкритою для клієнтів. Тобто вона стає компанією, яка дійсно надає сервіс, знає свого клієнта і орієнтується на нього. Це дуже радує, незважаючи на те, що в управлінні цієї компанії зараз велика турбулентність – змінюється менеджмент. Але, тим не менш, для нас стала доступною інформація, яка раніше була засекреченою, і на підставі цих даних ми можемо робити якісь висновки і прогнози.

Що з приводу ефективності роботи? Протягом 5 років «Укрзалізниця» також збільшує і свою ефективність. Але інфраструктурно вона все ж таки не в змозі задовольнити всі запити, які є у нас. Навіть історичний місячний рекорд обсягу перевезення зерна – 4,1 млн тонн – у листопаді нас не влаштовує. Нам би хотілося, щоб була можливість перевозити по 6 млн тонн на місяць. Але в пікові періоди залізниця не витримує навантаження. Якщо у всьому цивілізованому світі (США, Європа) інфраструктура розрахована так, щоб навіть в пікові навантаження вона використовувалася на 70-80%, то у нас пікові навантаження становлять близько 160-170% від поточних можливостей. Тому вона потребує інвестування величезних грошей. Моє побажання – це, звичайно, корпоратизація «Укрзалізниці» і хоча б частковий допуск приватного бізнесу. Це сприяло б і збільшенню кількості локомотивів, і появі нового залізничного полотна.

– Щодо ринків збуту українського зерна. Крім появи можливості експортувати пшеницю на ринок Алжиру, які ще були, скажімо так, приємні сюрпризи? До відкриття ще яких ринків прагнуть українські експортери зерна?

– Минулого року для нас приємним сюрпризом став імпорт Китаєм такого великого обсягу нашого зерна. І він продовжує це робити в поточному році, будучи покупцем №1. Також стабільним імпортером залишається і ЄС. Якщо скласти обсяги, які закуповують у нас ЄС і Китай, то це вже більше половини всього зерна, яке постачається з України на зовнішні ринки. Приблизно 1/3 експортованого зерна йде в напрямку Північної Африки. Також цікавими для нас є такі країни, як Індонезія, Бангладеш і Філіппіни, з якими ми дуже хочемо розширювати співпрацю.

Разом з тим, ми просимо наш уряд посилити діалог з Китаєм з приводу підписання протоколу на пшеницю. На сьогоднішній день ми в Китай можемо експортувати тільки кукурудзу, ячмінь, продукти переробки сої та соняшнику, але ми хотіли б додати до цього списку і пшеницю.

– А що Ви скажете з приводу збільшення обсягів закупівель Туреччиною в поточному сезоні? Які перспективи даного ринку?

– Це безумовно дуже цікавий ринок, але Туреччина знаходиться близько до нас, і тому її основні закупівлі здійснюються невеликими партіями. А малотоннажні судна відправляються в основному з Бердянська, Маріуполя, зрідка з Херсона або р. Дніпро, оскільки для них скласти конкуренцію в глибоководних портах практично не представляється можливим. Різниця між вартістю фрахту, якщо зерно відправляється не в Туреччину, досягає 15-20 USD/т. Тому хоч Туреччина і хороший ринок, я не думаю, що в перспективі 10-15 років вона отримає перевагу серед наших ключових ринків. По-моєму, вона буде більше орієнтуватися на нашого північного сусіда і вантажити зерно невеликими кораблями у зв’язку з тим, що 35-40% експорту з Росії йде через порти Азовського моря якраз-таки невеликими кораблями.

– Давайте підсумуємо прогнози розвитку зернового ринку в другій половині 2021/22 МР.

– Найголовніший виклик другої половини 2021/22 МР – це чи зуміємо ми експортувати очікувані 68-70 млн тонн зерна. За підсумками минулих 6 місяців сезону не вдалося експортувати половину цього обсягу. Тобто або нам доведеться підтягнутися до нового врожаю, або ми залишимося з високими кінцевими залишками.

– Які цілі ви ставите перед Українською зерновою асоціацією і собою особисто як її головою на поточний рік?

– Ми хочемо впорядкувати ринок форвардних контрактів. З цією метою ми розробили механізм банківських гарантій. Ми вважаємо, що більш стабільна робота трейдера і сільгоспвиробника сприятиме появі нових інструментів і можливостей для інвестування. Якщо не буде дефолтів, рейтинг країни підніметься набагато вище за поточний рівень, і скоротиться вартість фрахту з України. Можна сказати, що глобально і фермери, і трейдери зацікавлені у відсутності дефолтів. Фермер гарантовано отримає більш високу ціну, а трейдер – дешевший фрахт. Ми максимально сконцентруємося в роботі над цим. В кінці січня я їду до Женеви, де представлю цей проект всім великим компанія, які працюють в Україні, але головні офіси у них знаходяться в Європі. Також ми будемо їхати з представниками українських банків, які зможуть забезпечувати ці гарантії. Після цього ми зможемо представити цей продукт сільгоспвиробникам і присвятимо другу половину сезону його популяризації. Якщо вони зрозуміють, що отримують ціни вище або хоча б на рівні з великими публічними агрохолдингами, то будуть користуватися механізмом банківських гарантій. Ми хочемо, щоб Україна стала сильним і надійним ринком.

Якщо говорити про іноземні компанії, то з 1 січня 2022 року набули чинності зміни в Податковому кодексі України, що стосуються дочірніх компаній, представлених в Україні, системи оподаткування тощо.

І, звичайно ж, ми продовжимо комунікацію з нашим Міністерством аграрної політики, щоб будь-яка політична турбулентність не позначилася на сільгосппідприємствах і на експорті.

Я вірю в Україну. Вірю, що ми здатні виробляти врожай більше, ніж цього сезону, ще приблизно на 30%. Вірю, що у нас все ще попереду!

Бесідувала Аліна Тимофєєва https://www.apk-inform.com

Інші думки

Зв'язатися з нами

© Асоціація
виробників, переробників та експортерів зерна
, 1997-2022.
При цитуванні і використанні будь-яких
матеріалів посилання на Українську зернову
асоціацію обов'язкове. При використанні в
інтернет обов'язкове так само гіперпосилання
на http://uga.ua Розробка сайту