Компанія HarvEast внаслідок російської агресії втратила активи на cході України. Станом на грудень 2022 року збитки агрохолдингу оцінюються приблизно у $200-250 млн. Та попри втрати, компанії вдалося виконати всі раніше укладені контракти перед міжнародними партнерами. Більше того, HarvEast став одним із небагатьох агрохолдингів, який вже після початку війни пройшов сертифікацію для експорту до Китаю і зараз, незважаючи на всі ризики, активно працює над розвитком насіннєвого бізнесу на Київщині.
Про понесені втрати і плани компанії щодо відновлення AgroPortal.ua поспілкувався з комерційною директоркою HarvEast Тетяною Алавердовою.
Тетяна Алавердова: Тут варто зазначити, що агрохолдинг HarvEast уже вдруге потерпає від воєнної агресії рф в Україні. Вперше це відбулося з нами ще в 2014 році, коли російськими військовими були окуповані деякі регіони на сході країни. Тоді у Донецькій області наша компанія втратила 55 тис. га оброблюваної землі, в тому числі багато сільськогосподарської техніки, перший наш насіннєвий завод та інші активи.
У лютому 2022 року ми втратили контроль ще над 95 тис. землі під Маріуполем, вже другим насіннєвим заводом, який побудували в 2018 році, лишилися 2 500 одиниць техніки, систем зрошення на 1,3 тис. га, 119 га горіхових садів та великого обсягу врожаю 2021 року, який зберігався на Донеччині, — це майже 52 тис. т зерна.
Окрім цього, восени 2021 року озиминою в Донецькій області в нас було засіяно 51 тис. га. Врожай був зібраний окупантами цього літа, і це ми побачили по індексу NDVI, який візуалізує щільність зеленої маси на полях. Але подальша доля вкраденого у нас зерна невідома, адже ми не маємо доступу до тимчасово окупованого активу HarvEast на Донбасі.
Маю додати, що компанія зазнала дуже великих втрат від війни з рф. Станом на грудень 2022 року ми нарахували збитків приблизно на $200-250 млн.
Тетяна Алавердова: Більшість наших партнерів простягнули нам руку допомоги та, попри труднощі й ризики, виконали всі укладені контракти. Були випадки, коли узгоджували на нашу користь зміну строків постачань, умови виконання зобов’язань або приймали назад товар та повертали кошти. Багато хто з постачальників насіння та ЗЗР йшов нам назустріч та пропонував сприятливі умови для укладання договорів як на поточний, так і на вже наступний сезон.
Я впевнена, що в критичних ситуаціях на початку війни вирішувати надскладні питання максимально допомагала репутація HarvEast як надійного, чесного та відповідального партнера. Саме тому наші покупці та постачальники були готові підтримати нас своєю лояльністю. Це дуже цінно, і ми вдячні їм за це.
Але, безумовно, були в нас і непрості кейси. Обертаючись на 2022 рік та аналізуючи, як ми його прожили, можу сказати, що наша компанія відпрацювала свої контракти досить непогано. Особливо якщо враховувати той факт, що перші місяці повномасштабного вторгнення рф в Україну всі перебували у стані повної турбулентності та нерозуміння, що чекає нас завтра, через тиждень…
Тетяна Алавердова: Це складне питання. Як я вже казала, ми не маємо доступу до активу HarvEast на тимчасово окупованій території Донецькій області та не володіємо точними даними, що саме там відбувається. Але до нас доходить інформація, яку неможливо перевірити за поточних обставин, що наш насіннєвий завод цього року намагався трохи працювати в умовах окупації та виконував обробку насіння.
Зрошення начебто стоїть. Чи працює — не знаємо.
Тетяна Алавердова: Згідно наших можливостей ми допомагали переїхати із тимчасово окупованої частини Донецькій області на контрольовану Україною територію співробітникам, які хотіли виїхати. Працевлаштовували їх на активах HarvEast у інших регіонах, і зараз вони зі своїми сім’ями вже налагодили життя на нових місцях. Серед них є співробітники, зайняті як на виробництві, так і в офісі.
Тетяна Алавердова: У перші дні війни разом із сім’єю я опинилася в дачному селищі на Київщині. Жили довго без електрики, опалення та зв’язку. Щоб дотелефонуватися хоча б до когось та дізнатися, що відбувається, де зараз ворог та якими шляхами можна виїхати з окупованої території, ми по черзі виїжджали на дорогу між Бородянкою та Андріївкою, намагалися там зловити сигнал мобільної мережі.
Їхати з дачі вирішили на свій страх і ризик 12 березня після того, як жителі села Бабинці розповіли про жахи, які коїли нелюди-окупанти з жінками та дівчатами. А в мене неповнолітня донька, я мусила її захистити.
Колону на виїзд сформували дуже велику, десь близько 250 машин. Ніякого «зеленого коридору» не мали. До того ж, чули, що деякі машини, які виїхали напередодні, російські військові обстріляли. Але залишатися надалі у дачному селищі вже було неможливо.
Тож ми доїхали до російського блокпосту, а там танки, кулемети, снайпери за метр. В нас перевіряли все, було дуже страшно. Проте пропустили. І ми з сім’єю поїхали у бік західних областей.
Тетяна Алавердова: По-перше, треба сказати, що ми досить пізно отримали доступ до нашого київського активу після деокупації цього регіону — десь у першій декаді квітня. У даний період ми мали б уже виконати деякі технологічні операції на полях, а ми тільки-но потрапили на наші технічні бази та почали аналізувати, що там трапилось, що вціліло. Як то кажуть — в аграріїв один день годує цілий рік, тож наше таке запізнення не дуже добре відобразилося на посівній кампанії-2022 та загальних результатах року.
Ми були змушені займатися розмінуванням землі, щоб мати змогу обробити та засіяти її. Майже 10 тис. га нам довелось обстежити на Київщині після виходу російських військ. Це не тільки забрало в нас багато часу, призвело до суттєвого зміщення строків виконання польових робіт, але й коштувало доволі дорого.
Також мали понівечену снарядами техніку, прийшлося швидко вирішувати питання, чим обробляти землю.
Ще один виклик — логістика. Вона подорожчала в рази, змінилася докорінно. Тому ми використовували всі доступні нам шляхи та можливості, шукали нові ланцюги постачання, нових покупців. Робили все, щоб мінімізувати витрати на логістику, оскільки вона «з’їдала» та і зараз продовжує «з’їдати» значні кошти. Активно їздили до європейських країн, з якими межуємо, знайомились із потенційними покупцями агропродукції, налагоджували зв’язки.
Окремо маю згадати проблему з електропостачанням та віялові вимкнення. Це для нас — аграріїв — стало реально важким випробуванням, адже велика кількість виробничих процесів залежить від електроенергії, наприклад, чищення, сушіння тієї ж кукурудзи, якої ми багато вирощуємо на Київщині. І найбільший удар ми отримали саме у розпал збору врожаю.
Тетяна Алавердова: Наші традиційні культури на Київщині — кукурудза та соняшник, їх і посіяли. Адже кардинально змінювати сівозміну навесні не мали часу. Хоча вже тоді чітко розуміли, що на осінь-2022 будемо багато чого змінювати.
Так, наприклад, восени посіяли також озиму пшеницю, заздалегідь знаючи про її збитковість наступного року. Як великий український агробізнес ми відчуваємо відповідальність за продовольчу безпеку країни у стані війни, як би це пафосно не звучало.
Тетяна Алавердова: Наша компанія надає перевагу роботі з тими культурами, які вже має досвід вирощувати. Тому поки що експерименти проводити не плануємо, не на часі.
До речі, у HarvEast є досить успішні кейси з вирощування нішевих культур, таких як гірчиця і льон. Також у даному сегменті ринку налагоджені продуктивні стосунки із покупцями. Відповідно, ці дві культури точно посіємо цієї весни.
Паралельно шукаємо потрібне насіння сочевиці на посівну-2023.
Тетяна Алавердова: До наступної посівної ми внесли досить суттєві зміни: максимально зменшили посівні площі під кукурудзою (до 4 тис. га), наскільки могли, збільшили частку озимого ріпаку (до 1,1 тис. га), соняшнику (до 13 тис. га). Відвели невеликі площі під озиму пшеницю та озимий горох — загалом близько 2 тис. га. Про плани з вирощування нішевих культур я вже розповіла.
Тетяна Алавердова: Можна сказати, що ми експортуємо через зерновий коридор, тільки не самостійно, а через трейдерів, яким продаємо вирощену агропродукцію із доставлянням до порту (DAP).
Окремо відмічу, що HarvEast — один із небагатьох українських агровиробників, який пройшов сертифікацію для експорту до Китаю вже після початку війни і зміг співпрацювати з трейдерами щодо постачання продукції в цю країну. Це також значною мірою підтримало нас.
До країн Європи самостійно експортуємо врожай напіввагонами та автотранспортом. Маємо продажі й всередині України, адже співпрацюємо із покупцями-переробниками.
Тетяна Алавердова: Частка експорту суходолом дуже виросла порівняно з попередніми роками. Це пов’язано насамперед із блокуванням деяких раніше доступних морських шляхів, труднощами та ризиками цього виду логістики.
На цьому тлі бачимо, що наші сусіди (Польща, Словаччина, Румунія, Чехія, Угорщина) суттєво збільшили обсяги закупівель української агропродукції. Такий рух у бік зміцнення партнерства з країнами ЄС значно підтримав нас у період війни та продовжує впливати на розвиток сільського господарства в Україні загалом.
Не можу не сказати, що з початком війни покупці змінили умови сплати за поставлену їм агропродукцію. Раніше агровиробник міг отримати більшу частину коштів одразу після відправлення вантажу залізницею. Зараз же затримка платежів може бути місяць і більше, особливо у разі використання зернового коридору. Гроші надходять не раніше, ніж завантажене морське судно досягне, грубо кажучи, Босфору.
Тетяна Алавердова: Взагалі ніяка. Не бачу сьогодні вигідної логістики для українського аграрія, тому що будь-який варіант негативно впливає на собівартість агропродукції. Ціни ж подекуди виросли більше ніж удвічі.
Щодо суто наших особливостей, то треба враховувати, що наш київський актив розташований майже на однаковій відстані як до європейського кордону, так і до працюючого із зерновим коридором Одеського порту. Відповідно, вартість доставляння для нас не дуже відрізняється, який би напрямок ми не обрали.
Резюме в мене, на жаль, одне — логістика вбиває вітчизняного агровиробника.
Тетяна Алавердова: По-перше, ми вважаємо HarvEast як виробника насіння достатньо успішним. Компанія має досвід, репутацію у цьому напрямі та надійних партнерів. По-друге, від якості насіння залежить майбутній врожай, тому вкрай важливо забезпечувати аграріїв дійсно якісним насінням, і ми спроможні на це.
По-третє, цей напрям залишається перспективним у контексті потенційного дефіциту насіння в Україні на найбільш популярні культури та гібриди.
І зараз, незважаючи на війну та всі ризики, наш колектив активно працює над розвитком насіннєвого бізнесу на Київщині.
Тетяна Алавердова: Багато чого розглядалось, рахувалось та аналізувалось нами, щоб знайти найбільш маржинальні напрями. Але тут я просто мушу сказати про те, що нас чекає після перемоги та деокупації всіх українських земель.
Ми щиро віримо в те, що обов’язково здолаємо ворога та звільнимо наші території, зокрема окуповані рф з 2014 року. І тоді нашим головним завданням буде повернути туди Україну, патріотизм, притаманні нам цінності, любов до чесної праці та повагу до землі. Нагадаю, що наша компанія втратила дуже велику частину бізнесу і колективу в тимчасово окупованій частині Донецької області. І ось саме зараз ми будуємо плани, яким чином зможемо там втілити в життя все, що задумали. Ось такий важливий у нас проєкт на найближче майбутнє.
© Всеукраинская общественная организация производителей, переработчиков и экспортеров зерна, 1997-2023.
При цитировании и использовании любых
материалов ссылка на Украинскую зерновую
ассоциацию обязательна.При использовании в
интернет обязательна так же гиперссылка
на http://uga-port.org.ua
Розробка сайту
Для реєстрації на сайті зверніться, будь ласка, до адміністрації УЗА admin@uga.ua
