"У 2023 році посівні площі скоротяться десь на 40%, а отже, удвічі зменшиться обсяг виробництва", - Микола Горбачьов, УЗА

Delo.ua поспілкувалось з президентом Української зернової Асоціації Миколою Горбачьовим, який розповів про скорочення площ під найменш прибутковими агрокультурами, про роботу “зернового коридору”, неповернення ПДВ фермерам та якою буде посівна у 2023 році.

Наприкінці листопада Мінагрополітики повідомляло, що аграрії всіх областей України завершують сівбу озимих зернових культур, яких посіяли 4,5 млн га, або 94% до прогнозу. Яких культур посіяли найбільше? 

– У цьому році трохи більше посіяли ріпаку, ніж торік, значно менше пшениці. До війни фермери сіяли пшеницю на площі 7 млн га, а сьогодні вдалося лише на 3 млн га.

Через війну, тимчасову окупацію територій та дорогу логістику фермери були вимушені скоротити посівні площі, де вирощували менш рентабельні культури. Загалом аграрії скоротили посівні площі з 25 млн га до 16 млн га. Значне зменшення площ було під пшеницею, тому що вона має низьку рентабельність.

Станом на кінець грудня приблизно 22% цьогорічного врожаю кукурудзи в Україні досі залишається на полях, наприклад, у Харківській області — 70%. Наскільки це масова тенденція та що вплинуло на зупинення збирання врожаю? 

– Так, це масова тенденція. На сьогодні зібрали 78% кукурудзи. Причина — у фермерів багато проблем. По-перше, логістика на кукурудзу і пшеницю дуже дорога. По-друге, кукурудзу треба сушити, тому що на полі дуже висока вологість, до 24-28%, тож її треба знизити до 14%. Якщо знизити вологість на 10%, то сушіння кукурудзи в елеваторах буде коштувати фермеру $50-70 за тонну через подорожчання газу. Разом зі збільшенням ціни на логістику виходить на $100 дорожче, ніж торік. Зрозуміло, що кукурудзу вирощувати невигідно.

Саме тому фермери залишили кукурудзу на полі з надією, що вона вистоїть за низьких температур і висохне. Пізніше, мабуть, у січні, фермери її скосять. Таке вже неодноразово траплялося, але не у великих масштабах, як зараз.

Експерти вважають, що наступного року деякі аграрії відмовляться займатися аграрним бізнесом через купу проблем. Тому, за прогнозами USDA, в Україні посівні площі скоротяться приблизно на 20%. Які прогнози в Української зернової Асоціації? 

– Я не знаю, на які чинники посилається USDA, адже, за нашими оцінками, посівні площі скоротяться десь на 40%, а отже, удвічі зменшиться обсяг виробництва, якщо порівнювати з довоєнними роками. Наприклад, раніше аграрії вирощували 106 млн тонн зернових і олійних, а наш прогноз на наступний рік — приблизно 53 млн тонн, якщо вдасться посіяти кукурудзи 3 млн га, а ми не впевнені, що аграрії зможуть. Тож прогноз USDA дуже оптимістичний.

Мінагрополітики повідомляло, що від жовтня-листопада Україна збільшить пропускну спроможність експорту зерна. Якщо зараз ми можемо вивозити до 3 млн тонн на місяць, то планувалося збільшити до 5-6 млн тонн. Чи вдалося це зробити? 

– Вдалося. Ми експортуємо приблизно 2-3 млн тонн зерна альтернативними шляхами і майже 3 млн тонн через порти.

Україна експортує новий врожай чи залишки? 

– Зараз здебільшого експортуємо новий врожай. Зі старого врожаю трохи залишилося пшениці та кукурудзи, які теж будемо постачати за кордон.

Раніше був великий попит на кукурудзу від Китаю, але сьогодні він не надто зацікавлений у нашій культурі. Чому так сталося і яку частку ринку ми втрачаємо, якщо експорт до Китаю не збільшиться?

– Ще два роки тому Китай купував найбільше української кукурудзи — 10 млн тонн. Для України це був рекорд, а Китай був покупцем №1. Ми хотіли розвивати експорт зерна до Китаю, але 2022 рік змінив плани.

Для того щоб постачати кукурудзу до Китаю, с/г виробник має пройти сертифікацію на вирощування цієї продукції. Потрібно було подати документи тоді, коли сіяв, а у нас саме почалася повномасштабна війна і ніхто документи не подав. Китай зараз шукає, де закупити кукурудзу і, звісно, знайде, але за вищою ціною. Тому саме Китай та ще Африка зацікавлені в тому, щоб Україна відновила експорт у повному обсязі. Я впевнений, що після перемоги ми зможемо не лише відновити експорт агропродукції, а й збільшити його.

Раніше повідомляли, що судна у портах Туреччини довго інспектували, тому їх багато там застрягло. Чи змінилася ситуація? Пішли назустріч Україні, яка просила збільшити кількість інспекторів? 

– Перевіряє судна комісія, яка складається з однакової кількості інспекторів чотирьох сторін — Туреччини, України, ООН та Росії. Щоб перевіряти більше кораблів, треба збільшити кількість цих комісій. ООН погодилася збільшити їхню кількість, але Росія блокує це питання.

Це призводить до того, що натепер майже 100 кораблів очікують, щоб завантажитися зерном. Простій одного судна коштує $20-30 тис. на день, а вони там стоять по 2-3 доби. Інколи стоять місяць, і ці витрати ніхто не компенсує. Тому фермери не отримують грошей з експорту, адже така логістика з’їдає все.

Також Росія затягує процес, перевіряючи уже завантажені судна. Коли на три дні РФ вийшла з угоди, перевірка кораблів збільшилася на 50 суден на добу, а до цього було лише 3-4. Я думаю, що Туреччина та ООН зможуть вирішити проблему, наприклад, припинивши перевіряти судна, які виходять із зерном, та збільшивши кількість членів комісії.

Зараз багато дискутують про те, що треба перебудовувати залізничну колію для вивезення зерна, бо морські порти не працюють повноцінно. При цьому аграрії не мають прибутку, якщо експортувати тільки залізницею та автотранспортом. Чи будуть фермери продовжувати експортувати зерно без прибутку? 

– Наші аграрії працюють майже без субсидій. У розвинених країнах виробництво зерна дотується. Нашим аграріям треба вирощувати продукцію тільки з прибутком, бо вони збанкрутують.

Я хочу наголосити, що більшість іноземних виробників не знають про те, що наші аграрії зараз працюють у нуль або у мінус. Нам невигідно вирощувати пшеницю та кукурудзу, тому будемо скорочувати площі. Дійшло до того, що аграрії починають скорочувати площі під соняшником. Якщо ми раніше вирощували 16 млн тонн соняшника, то прогноз на наступний рік — 10 млн тонн. Скорочуються площі під усіма культурами, здебільшого під найменш прибутковими, а це пшениця, кукурудза та ячмінь. Тому ми бачимо тенденцію, коли аграрії будуть вирощувати насамперед прибуткові культури та вивозити їх альтернативними шляхами.

Внаслідок обстрілів армія РФ знищила та пошкодила частину елеваторів. Скільки саме та чи можна сказати, що на ринку є дефіцит потужностей? 

– У нас, разом із потужностями на окупованій території, 1200 елеваторів обсягом майже 66 млн тонн. Ще приблизно 20 млн тонн можна зберігати на складах фермерів. Загалом ми можемо зберігати майже 86 млн тонн, з них 20% на окупованій  території, а це 15 млн тонн.

Мінагрополітики разом з ФАО закупили для фермерів рукави та модулі для зберігання зерна на 7 млн тонн. Це гарний механізм для зберігання, Україна останні 10 років використовувала його. В Ірпені був завод, який виробляв ці рукави, але його знищили. Тому зараз важко знайти їх купити у всьому світі.

На сьогодні у нас 50 млн тонн врожаю та 20 млн тонн залишків, тож зрозуміло, що на початку сезону у нас був дефіцит потужностей для зберігання. Критичний період минув, але однаково с/г виробники шукають альтернативні шляхи для зберігання.

УЗА просить уряд зарахувати елеватори до критично важливого бізнесу, щоб не відключали електроенергію? Чи є відповідь від уряду? І загалом, якщо не враховувати дорожнечу використання генераторів, чи можна за допомогою них сушити зерно? 

– За відключенні світла неможливо сушити зерно в елеваторах. Навіть портові елеватори обладнані генераторами, і, щоразу як вимикають світло, все зупиняється. Тобто елеватори не можуть приймати, сушити зерно та потім відвантажувати. Тому ми звернулися до уряду з поясненнями, що без зернової інфраструктури не може бути повноцінного експорту продукції з України. Натепер відповіді немає, але ми постійно маємо продуктивний діалог з міністерствами та чиновниками.

УЗА не підтримує запровадження “депозитів” під кожну аграрну експортну операцію. Що у цьому законопроєкті не так? Чи ухвалять його у другому читанні? 

– Я думаю, що за цей законопроєкт не проголосують, адже він не вирішує своїх питань. Закон запроваджується для того, щоб не відшкодовувати ПДВ несумлінним компаніям, які не заводять валютну виручку в країну. Ідея добра, але буває, що добра ідея в руках деяких людей спотворюється. Нові правила створять додаткове навантаження для чесних учасників ринку, а на тих, хто не платив, це ніяк не вплине. Якщо чесна компанія заплатить цей депозит, а нечесна задекларує, що експортує зерно по $100, то і заплатить утричі менше.

Наша пропозиція — індивідуальний підхід до компаній. Ті компанії, які давно експортують і мають міжнародний досвід, нікуди не дінуться. Тому депозити треба брати з нових компаній, у яких ще немає історії.

Аграрії скаржаться на неповернення ПДВ. Наскільки це масова тенденція та як вона вплине на аграрну діяльність? Політики рапортують, що повернення ПДВ йде за планом. 

– Це суттєва проблема, на жаль, її ніяк не можуть вирішити. Адміністрації кажуть одне, а насправді все інакше. Наприклад, “Нібулону” завинили під мільярда доларів, і ніхто не збирався нічого повертати, доки компанія не вийшла на Офіс президента. Натепер уже повернули більшу частину грошей.

Також не повертають компаніям ПДВ, яке напрацювали ще до війни. Наприклад, компанії, у якої термінал у Маріуполі, не повертають ПДВ, сплачений ще до 24 лютого. Зареєстрована вона у Києві, а у податковій кажуть, що термінал у Маріуполі, тому вони повертати не будуть. Ситуація непроста.

Тому це теж один із чинників, який вплине на зменшення площ для сівби удвічі — у аграріїв немає вільних грошей.

Ще торік деякі європейські заводи з виробництва добрив закрилися через подорожчання газу. У РФ ми також не будемо купувати добрива. Яка є альтернатива? 

– Немає альтернативи. У кращому разі використання добрив скоротиться удвічі. Я думаю, що у чотири рази. Це зменшить врожайність та погіршить якість.

Якщо дуже стисло, то яким буде сільське господарство у 2023 році? 

– Треба сконцентруватися на вирощуванні прибуткових культур, на тому, як вийти у прибуток та не вкладати у ризикові підприємства.

https://delo.ua