Ринок землі в Україні ще й не наблизився до омріяного вільного обігу головного сільськогосподарського активу, а дискусія щодо можливої ціни на нього точиться вже не перший рік. Які фактори стануть визначальними при встановленні ціни на землю, ми запитали у президента УЗА Миколи Горбачьова.
Зараз точиться дискусія щодо стартової ціни на землі сільськогосподарського призначення у разі відкриття вільного ринку землі. Чи можна наразі якось визначити цю ціну?
Ринок землі в Україні обов’язково повинен бути сформований, це нагальне питання, яке треба вирішувати просто зараз. Він обов’язково повинен працювати на засадах приватної власності на найцінніший актив країни, повинні бути ефективні приватні власники землі, повинна бути повноцінна здорова конкуренція між ними.
Це, звісно, можна вважати красивими гаслами, але що в сумі дає поєднання всіх перелічених умов? Це забезпечить ефективне використання землі як ресурсу.
Тут виникає дискусійне питання, що саме мається на увазі під ефективним використанням. На мій погляд, відповідь доволі проста — це отримання максимального прибутку за умови ефективного управління ресурсом.
І для того, щоб зрозуміти, скільки саме може коштувати земля, потрібно мати чітку картину того, скільки саме прибутку здатна приносити земля у регіональному розрізі.
Що ви маєте на увазі під регіональним розрізом?
Земля, яка зрошується природним шляхом у Херсонській області, об’єктивно буде дорожчою за землю у Кіровоградській області, а ділянка на Житомирщині буде коштувати більше, ніж аналогічний масив у Луганській області. Справа тут і у природних умовах, і у витратах на виробництво, і у можливості культивувати різні культури. Тобто так чи інакше, ми приходимо до прибутку, який можна отримати від землі.
Ми можемо взяти приклади інших країн, де ринки землі вже давно сформовані. Якщо спиратися на таку практику, яка ціна на землю в Україні може сформуватися після запуску вільного продажу?
Якщо бажаєте, можна провести певну паралель, наприклад, з тією ж Францією. Країна розташована у континентальній Європі, є поділ за умовами для сільського господарства між південною та північною частинами, французький аграрний сектор вирощує низку культур, які культивуються і в Україні, ми конкуруємо за одні й ті ж самі ринки збуту зерна. Виходячи з цього, можна припустити, що в Україні земля повинна коштувати від $3000 приблизно до $15 000 залежно від регіонального розташування. Але, підкреслю, що це лише приклад. Скільки коштуватиме земля насправді, визначить сам ринок, коли він буде сформований.
Ви сказали, що нам потрібно сформувати ринок землі. Але це справа, яку не можна зробити за один день. Давайте припустимо, що держава зробила все необхідне для відкриття ринку, затвердила всі закони та підзаконні акти. Скільки часу знадобиться на те, щоб ринок склався як повноцінний самодостатній механізм?
Знаєте, ринок неможливо сформувати законами чи постановами. Нормативні акти лише визначають, так би мовити, максимальні рухи у різні боки, межі дозволеного. Тобто завдання держави — лише встановити прозорі та чіткі правили гри. А вже як саме різні суб’єкти будуть грати, користуючись цими правилами, і стане ринком. Мінімальний строк, який знадобиться для того, щоб ринок почав працювати, на мій погляд, становить приблизно п’ять років. А для повноцінного його функціонування треба років 10. Але все залежатиме від встановлених правил. Наприклад, чи будуть обмеження щодо права купівлі ділянок іноземними громадянами, чи встановлять максимальні розміри сільгоспземель у приватній власності. Або чи буде можливо взагалі володіти землею і не використовувати її. Адже у світі є практика, за якої держава може передавати такі землі у користування будь-кому іншому для використання, а власник отримує лише орендну плату. І таких питань, якщо заглиблюватися у проблематику земельного ринку, виникає просто безліч. Роки потрібні навіть для того, щоб врегулювати всі ці моменти.
Чи можливо запозичити з досвіду іншої країни модель формування ринку землі і в такий спосіб прискорити завершення земельної реформи? Якщо так, то яку модель ви можете порадити?
Однозначної відповіді, яку саме модель можна запозичити, не існує. Зараз в Україні ефективно працює модель великотоварного сільськогосподарського виробництва, модель агрохолдингів. Вона досить ефективна, але чи достатньою мірою? Знову ж таки, повертаючись до прикладу Франції, можу сказати, що більш ефективними є кооперативні об’єднання невеликих агровиробників. Кооперативи, утворені різними власниками 100–150 га землі, демонструють більшу ефективність навіть у порівнянні з нашими великими господарствами. В Україні середня врожайність пшениці 4 т з 1 га, а у Франції — 8 т з 1 га.
Але повернемося до головного — чому так відбувається. Справа не в розмірі господарства, а у приватній власності — власник землі буде намагатися підвищити ефективність використання. Встановлювати незалежні джерела енергії, проводити системи зрошення тощо.
Земля в Україні повинна коштувати від $3000 до $15 000 за гектар залежно від регіонального розташування
В Україні є великі площі, де можна отримувати значно більший прибуток від вирощування ягід, овочів або фруктів. З гектара малини можна отримати $30 000–60 000. Якщо вирощувати пшеницю — це буде $800. Але чи означає це, що треба вирощувати лише малину? Звісно, ні, питання використання вирішить ефективний власник, а ціна буде визначатися регіональним фактором.
Тому неможливо дати відповідь, яка модель з існуючих у різних країнах нам може підійти, бо жодна з них не врахує всіх умов на конкретному полі, у певному районі однієї з областей України. Модель ми повинні скласти самі.
І нарешті, які глобальні тренди визначать аграрний ринок України цього року та чи буде серед них початок формування вільного обігу землі?
Глобальні тренди цього року назвати дуже просто. Це вибори Президента України, потім вибори до Верховної Ради України. І, нарешті, призначення нового складу Кабінету Міністрів, який визначить напрями державної політики щодо економічного регулювання. На жаль, у поточному році це і стане трьома глобальними трендами, які будуть діяти на українському аграрному ринку.
