За 5 років аграрний ВВП країни може подвоїтися – перший заступник міністра агрополітики Мартинюк

Перший заступник міністра аграрної політики і продовольства України розповів про дотації аграріям, чи готові фермери до запровадження ринку землі, і чому бізнес йде в тінь.

Агроринок України в останні роки активно розвивається. Так, у минулому році за результатами жнив, вперше зафіксовано найвищу врожайність за весь період незалежності України у 15 областях. Лідерами за показникам врожайності стали ячмінь – 8,6 млн тонн при середній урожайності 34,3 ц/га, жито –  471 тис. тонн при урожайності 28,3 ц/га та ріпак – 2,1 млн тонн зерна при урожайності 27,6 ц/га.

З ростом врожайності зросли і продажі на зовнішніх ринках. Так, в 2016/2017 маркетинговому році Україна встановила рекорд з експорту зернових, відправивши за кордон 44,4 млн тонн зерна.

У 2017/2018 маркетинговому році український агроринок трохи відкотився і повернувся до показника дворічної давності. Експорт зернових склав 39,4 млн тонн і приніс Україні $6,4 млрд.

Менш стрімкими темпами зростає компенсація фермерам вартості техніки та обладнання. У 2018 році обсяг коштів за програмою компенсації збільшено майже вдвічі – до 945 млн грн.

Про те, які нові програми з’явилися для фермерів, яким буде урожай і кому вигідна контрабанда лісу НВ Бізнес розповів, перший заступник міністра аграрної політики і продовольства України Максим Мартинюк.

– Наскільки контрабанда лісу сьогодні в принципі суттєва проблема? Які її масштаби?

– Попри те, що експорт необробленої деревини в Україні заборонений, де-факто він здійснюється в різних формах. В основному це контрабанда. Найчастіше з України виїжджає паливна деревина, а в Європу уже в’їжджає ділова. Один із варіантів, як це провертають – формують механічно верхній шар у вагонах з дозволеної до експорту деревини, а внизу – ділова деревина.

Експорт лісу перейшов в формат контрабанди, щоб ці незаконні рубки компенсувати

Мораторій на експорт необробленої деревини мав на меті захистити українські ліси від надмірних рубок. Можна констатувати, що своє завдання  він не виконав. Це доводить навіть офіційна статистика самих лісгоспів. За рік повноцінної дії мораторію, коли він розповсюджувався уже і на хвойні породи лісу, об’єми рубок становив 98% від попереднього року. Тобто заборона не призвела до зменшення рубок.

А експорт перейшов в формат контрабанди, щоб ці незаконні рубки компенсувати.

– Хто може стояти за цією контрабандою як з української сторони, так і з європейської?

– Ви праві в тому, що вигодонабувачі є з обох сторін. Європейським компаніям потрібна сировина і вони її можуть отримати з України. Не випадковість, що основний потік паливної деревини і взагалі деревини проходить через чернівецьку митницю – адже в Румунії недалеко від кордону розташоване одне з найбільших європейських деревопереробних підприємств. При цьому зазначу, що кінцеві європейські споживачі, наприклад, великі виробники меблів, купують уже легалізовану, абсолютно «білу» деревину.

В Україні вигода від вивозу лісу отримується при нелегальному перетині кордону людьми, які задіяні в цьому процесі.  

– Що взагалі планує зробити держава, щоб зупинити цю контрабанду?

– В першу чергу зробити тотальним, ефективним, небутафорським контроль за вантажами. Причому будуть застосовані як традиційні способи – контроль на митниці, так і додаткові  – збір оперативної інформації перевізників, залучення аудит-служби, Нацполіції.

Уже створений широкий фронт із державних органів. Правоохоронці зможуть сказати своє слово після того, як буде зібрана повна  і достовірна доказова база і інформація.

– Чи взагалі можливо зупинити лісову контрабанду?

– Так. І це не призведе до зниження економічної ефективністі наших лісогосподарських підприємств.

Так, деревопереробна галузь нарощує потужності темпами нижчими за ті, на які  ми розраховували, коли вводився мораторій. Однак якщо зупинити контрабанду, то ми отримаємо якісно інший показник внутрішньої переробки деревини. Тоді ми зможемо експортувати уже не сировину, а продукцію. Навіть якщо це будуть напівфабрикати, це все одно уже продукція з доданою вартістю.

– Чи взагалі потрібно було вводити цей мораторій?

– Як відомо, в історії не має альтернативи. Ситуація, що склалась в Україні на той  момент, вимагала втручання та  змін – мораторій  мав би поставити проблеми принаймні на паузу, щоб знайти рішення. Цього не відбулося, тому зараз маємо шукати новий формат. 

– Що зараз відбувається у вітчизняному АПК? Який врожай буде цього року?

– Є певні турбулентності, перш за все погодні, але не думаю, що вони справлять якийсь негативний вплив на економіку. Зазначу, що по озимих культурах є мінус порівняно з минулорічною врожайністю. Відповідно, по валовому збору теж буде невеликий мінус.

Натомість групі ярих зернових і пізніх зернових нічого не загрожує. Уже декілька експертних груп озвучили прогноз рекордного врожаю кукурудзи. Також усе добре з посівами сої та інших бобових культур. Тому можливо по валовому збору ми вийдемо десь на показник минулого року.

Загальногалузевого рекорду не буде, але в розрізі окремих культур – можливо.

– Який зараз стан виплат дотацій в АПК? Що з виплатою?

– Найбільше, близько 70% із фактично спрямованих в галузь коштів за перше півріччя були виплачені представникам галузі тваринництва. Це повністю відповідає структурі державної підтримки – із 6,4 млрд гривень 4 млрд в держбюджеті закладено на відродження тваринництва.

Найбільш складною я вважаю програму підтримки населення – громадян, які утримують молодняк КРС в еквіваленті 2500 грн/теля. Вона складана через велику кількість розрізнених отримувачів, причому переважно похилого віку. Але нам  вдалось широко залучити до організації цього процесу сільські ради, органи місцевого самоврядування і як результат  люди вже отримали допомоги на 7 млн грн. Зазначу, що перевагою цієї  компенсації є те, що її можна отримати будь-коли, просто і без додаткових витрат.  

Загальногалузевого рекорду урожаю не буде, але в розрізі окремих культур – можливо

Окрім власне підтримки селян ми отримали важливий позитивний побічний ефект – з початку цього року у 6 разів підвищилась інтенсивність ідентифікації тварин в господарствах населення. Тобто галузь  суттєво «обілюється». Проблемою є лише те, що люди бояться, що ця компенсація буде їм заважати отримати субсидію на комунальні послуги. Однак, ми ведемо роботу з Мінсоцполітики, для того щоб владнати цю колізію і щоб дотація не вважалась доходом родини, і відповідно не впливала на субсидію.

Загалом ми охопили близько 3,5 тиc. отримувачів у першій хвилі. Ця кількість, судячи з динаміки заяв, суттєво зросте під кінець року.

Також ми задоволені інтенсивністю звернень отримувачів щодо дотацій на поголів’я корів – 1500 грн/голова. Фактично цією дотацією охоплено 75% від того поголів’я, яке обліковується в сільгосппідприємствах.

Велику частину програми підтримки тваринництва займає дотація на здешевлення будівництва тваринницьких комплексів –  2,5 млрд грн.  Зараз всього 8 звернень за цими дотаціями, загальна сума нарахувань по ним –  220 млн грн. Оскільки це програма нова, то люди готують документи: дозволи на будівництво, сертифікати готовності об’єктів тощо.

В цілому, враховуючи довготривалі виробничі цикли в цій галузі, ефект програм підтримки  буде помітним, якщо вони діятимуть 3-5 років. Тільки тоді це накопичувальним підсумком буде створювати передумови і стимули для того, щоб нарощувалось поголів’я.

– Як щодо інших програм – зокрема підтримки фермерів?

Успішно працює програма по підтримці садівництва. За нею компенсується 80% вартості посадкового матеріалу. Уже виплачені кошти по заявкам, по яким підтверджені факти висадки на суму близько 70 млн грн. Однак, так як більше висаджуватимуть восени гадаю, що в рамках 300 млн грн точно втримаємось.

По програмі компенсації частини вартості придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки в цьому році підвищилася ставка компенсації з 20% до 25%. Із майже мільярда загального бюджету вибрано приблизно 100 млн грн.  Основний сплеск закупівлі техніки припадає на другу половину року, тому в останньому кварталі ми очікумо суттєвого зростання запитів і виплат.

Щодо фермерів. Вони можуть скористатись усіма загальноаграрними програмами, і крім того мають декілька виключно своїх, фермерських, які напрацювала Асоціація фермерів.  

Фермери отримують до 25% компенсації за сільгосптехніку, додаткових 15% з іншої програми. Фермерам компенсується вартість обладнання при створенні кооперативів, компенсується  значна частина закупівлі насіння тощо.  Однак тут є певні пробуксовки. Значна частина бюджету програми (0,5 млрд грн) закладена на  компенсацію відсотків по кредитам. Але фермери не дуже активно звертаються за кредитами, а  банки не дуже хочуть їм ці кредити давати. І тому використання по цій частині програми невелике.

– В такому разі чи може бути програма підтримки фермерства переглянута, а кошти з неї піти на інші напрямки?

– Так. Але без зміни  власне отримувачів – представників фермерського класу. Ми хочемо запропонувати АФЗУ переорієнтувати кошти та дати декілька варіантів на вибір.

Зокрема, частина фінансів може піти на компенсацію ЄСВ, що в принципі вигідно для фермерів. З одного боку, на них знижується податкове навантаження, але натомість вони гарантовано будуть забезпечені пенсіями у майбутньому. Є і інші пропозиції, вони оперативно проробляються.

– Наскільки зараз ефективне сільське господарство? Як його зробити ефективнішим?

– АПК є однією з найбільш ефективних і прибуткових галузей. І це при тому, що офіційна  статистика викривлена і не враховує тіньовий обіг сільськогосподарської продукції, який тільки на ринку зерна досягає мінімум 20%. До речі, через це сільськогосподарські виробники не дуже активно звертаються за кредитами – з одного боку їм важко показати «білу» звітність, яку вимагають банки, з іншого – вони забезпечені готівковими грошовими коштами.

При цьому потенціал зростання ефективності далеко не вичерпаний, зокрема він сконцентрований в можливостях підвищення рівня врожайності до європейського. Також ми поки суттєво відстаємо по продуктивності праці, по технічному оснащенню  – тут теж можливі прориви.  

Маленький сільськогосподарський виробник має платити фіксований податок і на цьому його обов’язок перед державою завершений

На сьогодні є невичерпаний потенціал для поглиблення переробки сільськогосподарської продукції. Наприклад, експортувати кукурудзу і ввійти в  ТОП світових постачальників цієї культури – це непогано. Але експортувати продукти її переробки – набагато вигідніше. Навіть з точки зору логістики, не говорячи про додану вартість.

За обережними оцінками,  нинішній об’єм валового внутрішнього продукту, який генерує сільське господарство, при правильних підходах, при сприятливих кон’юнктурах зовнішніх ринків, може бути подвоєний за 5 років.

– Ви сказали, що десь п’ята частина сільського господарства знаходиться в тіні.  Чому так склалось?

– Частково це похідна від складності документообігу. Наймати цілий штат юристів, економістів, бухгалтерів – це для фермера непосильна і зайва робота. Він має займатись тим, чим він вміє займатись – вирощуванням сільськогосподарської продукції. Маленький сільськогосподарський виробник має платити фіксований податок і на цьому його обов’язок перед державою має бути завершений повністю.

– Коли ви очікуєте запровадження ринку землі? Що в принципі відбувається в цій сфері?

– До запуску ринку землі технічна інфраструктура, включаючи Державний земельний кадастр, хоч його і часто критикують, підготовлена.

Зняття мораторію на землю часто асоціюють з розпродажем державних земель, але це цілком некоректно. 27 із 42 млн гектарів сільськогосподарської землі уже перебуває у приватній власності. Таких приватних власників майже 7 млн осыб. І тому про розпродаж української землі мова в принципі не йде тому, що вона вже вся роздана під час розпаювання. І навіть якщо цей процес відбувався недосконало, що породило певні проблеми, наприклад, надмірної парцеляції земель, все одно у цьому була велика історична справедливість. Адже землі повернули тим, у кого за радянських часів їх забрали і кого загнали у колгоспи.

Урядова модель земельної реформи, яка пропонується, містить низку обмежень, і спрямована на те, щоб створити передумови для фермерів, для самих дрібних виробників, які живуть на цій землі, для придбання її у власність. Це підвищить ефективність їх роботи, і сільського господарства загалом, а також закладе основу для реалізації довготривалих проектів, наприклад в тваринництві. Зараз, на орендованій землі, в них мало хто бачить сенс.

З юридичної сторони, для того щоб запрацював ринок землі потрібно прийняти два закони. Перший – це про обіг сільськогосподарських земель, де виставити ці обмеження, написати, хто кому має право продавати, хто на ринок не допускається, які  ліміти на придбання.  Другий – про фінансову підтримку фермерів, який надасть їм доступ до дешевих кредитів  для купівлі цієї землі. Є і третя складова – політична. Буду чесним – я не вірю, що  в останній рік каденції парламент спроможеться на такий складний закон. Але наступне вікно можливостей неухильно наближається.

https://biz.nv.ua