Війна на Близькому Сході б'є по собівартості українського зерна: що буде з експортом на $4,4 млрд

Про це Delo.ua повідомив аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування (KSE Агроцентр) Київської школи економіки Павло Мартишев.

Чи втратить Україна $4,4 млрд експорту через війну на Близькому Сході

Постачання української агропродукції у 2025 році до країн Близького Сходу оцінювалися приблизно у $4,4 млрд.

Загалом Україна експортує агропродукцію до таких країн Близького Сходу, як Єгипет, ОАЕ, Ліван, Сирія.

Національна асоціація цукровиків України “Укрцукор” повідомляла, що, зокрема, серед основних покупців українського цукру у 2025 році були такі країни Близького Сходу, як:

• Ліван – 15% експорту;
• Лівія – 7%;
• Сирія – 6%;

Коментуючи, яку частину цієї суми Україна може втратити у разі ескалації конфлікту Мартишев, зазначив, що на його думку ризики не є критичними. Адже Близький Схід — неоднорідний регіон. Є різниця між країнами Перської затоки, як-от Катар та імпортерами зерна Північної Африки й східного Середземномор’я.

Український експорт більше орієнтований на Туреччину, Єгипет та країни Північної Африки. Менше на країни, які географічно ближчі до Ірану, зазначив аналітик.

Навіть якщо частина поставок до Перської затоки тимчасово скоротиться, обсяги можуть бути переорієнтовані на інші ринки.

Це може створити короткострокове напруження, але не системний обвал експорту, вважає Мартишев.

На які країни Україна може переключитися? 

Серед країн, куди може переключитися Україна — є Північна Африка. Алжир, де домінує французька пшениця, іноді закуповує й українську. Потенційними ринками збуту експерт також називає Марокко, Туніс. В Єгипті ситуація непроста через посухи, дамбу на Нілі, яку робить Ефіопія, що підвищує залежність країни від імпорту зерна. Тобто, ринок Єгипту досить місткий, сказав Мартишев.

Туреччина є важливим партнером. Туди Україна постачає малими кораблями, відповідно, це трохи диверсифікує ризики, бо малий корабель – це малі партії, малий ризик, порівняно з великими кораблями, пояснив аналітик.

Потім, це частково регіон Субсахарської Африки — Нігерія. Це азійські ринки — Індонезія, Бангладеш, частково Пакістан. Тому ймовірний сценарій – часткове тимчасове просідання, а не системна втрата мільярдів, додав співрозмовник Delo.ua.

За оцінкою аналітика, частка українського експорту агропродукції до країн Близького Сходу, яка може опинитися під ризиком через ескалацію конфлікту, невелика – лише кілька відсотків, і не перевищує 10% загального обсягу.

Енергетичний фактор і добрива 

Війна на Близькому Сході може вплинути на збільшення собівартості виробництва зернових і олійних в Україні, зазначив Мартишев.

Близько 20% світових поставок нафти, аміаку та газу проходять через Ормузьку протоку. Відповідно, за словами аналітика, будь-які перебої в регіоні автоматично:

• підвищують ціни на нафту;
• тягнуть за собою газ;
• збільшують вартість аміаку;
• дорожчають азотні добрива.

Аміак вже демонструє зростання, і тривалість цього цінового шоку наразі невідома, зауважив Мартишев.

Для України – це не дуже гарна динаміка, адже саме зараз аграріям важливо закуповувати добрива. Вони частково вже зробили запаси до весняної посівної та літніх робіт, але не повністю. Тому, можливо, частину добрив аграріям доведеться купувати за вищими цінами, зазначив експерт.

• кукурудза;
• соняшник.

Саме кукурудза та соняшникова олія формують основу українського агроекспорту — близько $5 млрд кожна категорія в середньому за рік, нагадав Мартишев.  Пшениця також важлива, але вона на третьому місці.

“Відповідно ми отримуємо такий удар по собівартості насамперед кукурудзи і соняшника”, — сказав аналітик KSE.

Добрива та пальне складають близько 25-30% собівартості кукурудзи та соняшнику. Тобто приблизно третина витрат на виробництво. Якщо ціни на енергоносії та азотні добрива ще зростатимуть у вартості, то ця частка може зрости вище третини загальної собівартості, пояснив Мартишев.

Чому світові ціни не зростають пропорційно 

Ціни на зерно суттєво не зросли на світових ринках, тому що географія не супер критична для ринку зерна.

Мартишев назвав причини:

• у світі високі врожаї;
• регіон конфлікту не є критичним виробником зерна;
• можливе випадіння Ірану як імпортера кукурудзи.

“Бойові дії в регіоні, який закуповує зерно. Тобто Іран суттєвий імпортер кукурудзи. Якщо ринок Ірану закритий, то це тисне на ціни на кукурузу”, — пояснив співрозмовник Delo.ua.

За його словами, працюють два взаємокомпенсуючі фактори:

• геополітичний ризик — потенційне зростання цін;
• випадіння імпортерів — зниження попиту.

У результаті — ринок балансує без різкого стрибка котирувань.

Чому відреагувала соя, але не соняшник

Мартишев зауважив, що капітального зростання цін не відбулося, крім олійного сектора, наприклад, зросла соєва олія, оскільки:

• соя використовується для виробництва біопалива;
• ціна біоетанолу корелює з нафтою;
• дорожча нафта — дорожча соєва олія.

Соняшникова олія натомість переважно харчовий продукт, а не сировина для біопалива, тому її ціна відреагувала слабше.

Для України це мало що дає, оскільки соя займає меншу частку в структурі експорту порівняно з кукурудзою та соняшником.

“Тобто, ми бачимо ситуативний шок, який може бути по собівартості, в той же час ціни не дуже зростають, саме через цей фактор”, — зазначив аналітик KSE.

Подвійний тиск: собівартість + логістика

Українські аграрії можуть опинитися між:

• зростанням витрат на добрива, енергоносії;
• низькими світовими цінами через глобальний профіцит
• подорожчанням залізничних тарифів;
• ризиками для портової інфраструктури через атаки.

Електронна зернова біржа України повідомляла, що через війну в Ірані нафта подорожчала на 15%, а газ — на 30%, що згодом підвищить вартість добрив. Попри це, ціни на українську кукурудзу та інше зерно падають: попит на Близькому Сході скоротився, а експортні перспективи залишаються під тиском.

https://delo.ua