Україна: погодні умови та стан сільськогосподарських культур у серпні 2024 року та особливості еколого-технологічного забезпечення сівби озимих зернових культур – НААН України

Під кінець серпня українські аграрії завершили збирання озимих зернових культур та підбили перші підсумки цьогорічного врожаю, які виявилася доволі обнадійливими і навіть дещо кращими за ті, які ще навесні прогнозувалися багатьма експертами, враховуючи не тільки погодні умови, але й воєнні дії на значній території країни. Насамперед це стосується пшениці та ячменю озимих, які є основою продовольчої та економічної безпеки нашої держави, забезпечуючи населення необхідними продуктами, а бюджет – валютними надходженнями. Цього року, незважаючи на доволі складні погодні умови впродовж весняно-літньої вегетації, вирощено і зібрано достатньо зерна, щоб задовольнити всі основні потреби вітчизняної економіки.

Разом з тим зовсім мало часу залишилося до посівної кампанії озимих зернових культур, яка, без сумніву, буде такою ж складною і напруженою, як і в попередні роки, особливо в тих регіонах, які безпосередньо межують з крайніми рубежами воєнного протистояння.

У більшості областей сівба озимини буде проводитися, вірогідно, в умовах довготривалої посухи, яка не сприяла накопиченню вологи в ґрунті навіть на полях після кращих попередників. З іншого боку, посуха зумовила прискорене достигання окремих культур, зокрема соняшнику, кукурудзи та сої, збирання яких уже розпочалося, а тому буде час для якісної підготовки ґрунту після цих попередників, що при достатньому зволоженні ґрунту в подальшому дасть змогу отримати якісні сходи озимини. Проте є певні технологічні перестороги, які за посушливих умов мають надзвичайно важливе значення, це – строки сівби та глибина висівання насіння. Якщо коротко – не слід сіяти в ранні строки, якщо посіяли з якихось причин, не варто сіяти насіння дуже мілко, бажано дотримуватись рекомендованої глибини – 5–6 см, інакше за наявності невеликого дощу, а отже за провокативної вологи та підвищеної температури повітря можна отримати швидкі сходи, але з таким же успіхом можна їх втратити, як і значну частину посівів за утримання подальшої посухи.

А втім, якщо сходи озимих зернових культур будуть отримані на більшості посівних площ навіть у першій половині листопада або ж на початку грудня, як це відмічалося останніми роками, все ж таки залишається велика ймовірність гарної перезимівлі рослин, раннього відновлення весняної вегетації та формування достатньо вагомого врожаю зерна. Зрозуміло, що такі прогнози не є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на багатьох факторах, серед яких вирішальним, хоча і малопередбачуваним, є погодні умови. Не випадково, як показує практика, за порівняно сприятливої зими, якими б не були погодні умови в осінній період, а тим більше впродовж весняно-літньої вегетації, озимина за наявності сучасних сортів з високим адаптивним потенціалом та потужної універсальної техніки здатна забезпечити відмінні результати як за надмірної вологозабезпеченості, так і за посухи. Переконливим прикладом цього були умови вирощування озимих зернових культур в останні три роки, зокрема у 2023/24 вегетаційному році, який відрізнявся надзвичайно жорстким гідротермічним режимом протягом весняно-літньої вегетації, що не завадило зібрати близько 22 млн тонн лише зерна пшениці озимої, якого буде достатньо для власного споживання та реалізації на зовнішньому ринку.

Характеристика цьогорічного передпосівного періоду свідчить про те, що більша частина останнього літнього місяця відрізнялася близькою до помірної, як для цього часу, температурою повітря та повною відсутністю продуктивних опадів, що негативно впливало на запаси вологи в ґрунті, які залишалися на надзвичайно низькому рівні незалежно від майбутнього попередника пшениці озимої та інших озимих зернових культур.

Так, у першій декаді серпня середньодобові температури повітря утримувалися на рівні 19,4–23,7°С. У світлий час доби температура повітря та на поверхні ґрунту підвищувалася відповідно до 32,8 і 65,3°С, а в нічний час знижувалася до 11,4 та 11,3°С. Середня температура повітря за першу декаду становила 22,4°С і була на 0,5°С нижчою за середні багаторічні показники. За останні 10 років більш прохолодно впродовж даного проміжку часу було лише у 2019 р. (мал. 1).

Мал. 1. Середні значення гідротермічних показників у першій декаді серпня

Кількість опадів за декаду становила близько 0,3 мм, або 2,1% кліматологічної норми. До речі, за останнє десятиліття така надзвичайно мала кількість опадів у першій декаді серпня спостерігалася не вперше. Близькою до наведеної або ще меншою вона була у 2015, 2017, 2018 та 2020 роках. Середня відносна вологість повітря становила 54%, що було на 6% менше середніх багаторічних значень. Разом з тим упродовж звітного періоду мінімальні значення даного показника (відносна вологість повітря менше 30%) утримувалися протягом 6 днів, що на тлі суховіїв різної інтенсивності і тривалої відсутності продуктивних опадів (травень–липень) свідчило про наявність атмосферної та ґрунтової посухи.

У другій декаді серпня переважно утримувалася близька до звичайної за температурними показниками, без опадів погода. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах 19,4–22,8°С. Максимальна температура повітря підвищувалася до 35,5°С, а мінімальна знижувалася до 10,1°С. Вдень поверхня ґрунту прогрівалася до 63,3°С, а вночі охолоджувалася до 9,8°С. Середня за декаду температура повітря становила 21,8°С, що виявилося на 0,2°С нижче середніх багаторічних значень. За останні 10 років більш холодно в цей час було у 2019 та 2020 роках (мал. 2).

Мал. 2. Середні значення гідротермічних показників у другій декаді серпня

Опадів упродовж декади не спостерігалося, що в цю пору року за останнє десятиліття відмічається не вперше. Подібне незадовільне забезпечення атмосферною вологою в цей час було протягом 2017–2019 років.

Середня за декаду відносна вологість повітря становила 44% і на 13% була нижчою за кліматологічну норму. Упродовж декади було відмічено 9 днів з мінімальною відносною вологістю повітря нижче 30%. До речі, за останні 10 років у другій декаді серпня більш низькі середні значення даного показника спостерігалися тільки у 2017 та 2018 рр., а більш тривалим періодом з відносною вологістю повітря 30% і нижче характеризувався лише 2017 рік (мал. 3).

Мал. 3. Середня відносна вологість повітря в другій декаді серпня

На завершення декади запаси продуктивної вологи в ґрунті на більшості площ, призначених для посіву озимини, характеризувалися як вкрай недостатні і були значно меншими за середню багаторічну норму.

Протягом більшої частини третьої декади серпня утримувалася дуже тепла, часом спекотна, майже без опадів погода. Середньодобові температури повітря знаходилися на рівні 25,7–28,4°С. Максимальна температура повітря підвищувалася до 36,4°С, а мінімальна знижувалася до 15,1°С. Вдень поверхня ґрунту прогрівалася до 61,6°С, а вночі охолоджувалася до 14,7°С. Кількість опадів за цей час становила близько 0,4 мм. Значення середньої відносної вологості повітря становили 33–52%, а мінімальної – 17–29%, що в поєднанні з низькими вологозапасами ґрунту переконливо свідчило про тривале утримання комплексної повітряної та ґрунтової посухи.

Моніторингове обстеження посівів кукурудзи і оцінка її морфобіологічного стану показали, що за оптимальної густоти стояння і доброго фітосанітарного стану посівів, залежно від строку сівби та біологічних особливостей гібридів різних груп стиглості, продовжується період достигання зерна. За надраннього строку сівби відмічено воскову стиглість у гібридів кукурудзи всіх груп стиглості; за оптимального строку – воскову стиглість (ранньостиглі гібриди), початок воскової стиглості зерна (середньоранні і середньостиглі гібриди) та кінець молочної стиглості зерна (середньопізні гібриди), а пізнього строку сівби – кінець молочної стиглості (ранньостиглі, середньоранні і середньостиглі гібриди) та молочна стиглість зерна (середньопізні гібриди). У рослин гібридів кукурудзи за всіх строків сівби відмічене дещо прискорене усихання листків нижнього ярусу (кількість сухих листків при цьому становить 8–12 шт./рослину).

Посіви сої перебувають у фазі достигання зерна. Залежно від строків сівби та сорту рослини сформували від 11 до 25 бобів, які досягли в розмірі 2 см і більше. У цілому стан посівів задовільний. Основне занепокоєння викликають поля під соєю пізніх строків сівби, а також посіви у східних та південних районах за недостатнього вологозабезпечення кореневмісного шару ґрунту, на яких у рослин відмічається відмирання верхніх бобів, висихання листків та формування недорозвиненого (плюсклого) зерна в бобах нижнього ярусу.

На посівах ранньостиглих гібридів соняшнику за сівби їх в оптимальні строки відмічається масове достигання насіння. На більшості посівів залежно від групи стиглості та строків сівби посіви соняшнику перебувають у задовільному стані, а за достатніх запасів вологи – в доброму. У денні години на окремих площах спостерігалася втрата тургору в рослин. За повітряної посухи та високих температур відмічається висихання нижнього та середнього ярусів листя та передчасне припинення наливу сім’янок.

Загалом сьогоднішній стан посівів пізніх культур визначається спекотними умовами вегетаційного періоду, особливо другої його половини. На тлі підвищених температур та недостатнього зволоження ґрунту відмічається зневоднення рослин та передчасне висихання листової маси, а також недорозвиненість плодів та череззерниця.

Отже, в умовах цього року рівень урожайності кукурудзи, як і інших пізніх культур, значною мірою буде визначатися кількістю опадів протягом періоду вегетації, про що свідчить стан посівів у розрізі районів і областей з урахуванням інших факторів – гібридний склад за строками достигання, системи живлення та захисту посівів, особливо своєчасне і якісне внесення гербіцидів на тлі підвищеного температурного режиму.

Як відомо, пшениця озима – основна зернова культура, дуже вимоглива до умов вирощування. Враховуючи порівняно невисоку засвоювану здатність кореневої системи, вона потребує більш високого вмісту поживних речовин у ґрунті. Оптимальна реакція ґрунтового розчину знаходиться в межах рН 6,0–7,5. Упродовж вегетації пшениця озима споживає велику кількість поживних речовин, де визначальними є основні елементи мінерального живлення – азот, фосфор, калій. Від забезпеченості рослин цими елементами в основному залежать величина і якість урожаю. Споживання азоту починається з перших днів росту та продовжується до кінця вегетації пшениці. Достатня кількість азоту в осінній період має позитивний вплив на інтенсивність кущіння молодих рослин і на величину майбутнього врожаю. Найбільша потреба пшениці озимої у фосфорі проявляється в першопочатковий період росту рослин. Поглинання його починається вже при набуханні зерна. В період сходів та кущіння фосфор засвоюється рослинами найбільш інтенсивно. Він відіграє велику роль в обміні речовин, позитивно впливає на ріст кореневої системи, підсилює поглинання і використання інших елементів живлення, підвищує посухостійкість рослин завдяки зниженню транспірації води. Калійне живлення відіграє важливу роль у водному та вуглеводному обміні, накопиченні сухої речовини. Забезпечення пшениці калійним живленням ще восени сприяє кращій зимівлі рослин, утворенню міцної соломини, зниженню ушкодженості грибковими хворобами. При внесенні калію більш повно використовуються азот і фосфор рослинами. Саме тому, незважаючи на високий вміст рухомих сполук калію в чорноземних ґрунтах, повне мінеральне добриво забезпечує одержання більш високого врожаю зерна, ніж азотно-фосфорне або роздільне.

Протягом вегетації пшениці озимій потрібні різні температурні умови. Найбільш сприятливою для отримання сходів і кущіння є температура 12–14°С. У більш пізній період ріст та розвиток рослин інтенсивно відбувається за температури вдень 10–12°С зі зниженням уночі до 0°С і нижче. Такі коливання температури добре загартовують рослини пшениці та підвищують їх витривалість у зимово-весняний період.

Кількість спожитої вологи пшеницею залежить від вологості ґрунту і повітря, температури, інтенсивності освітлення, розвитку рослин, забезпеченості їх поживними речовинами, сортових особливостей та агротехнічних заходів. Доведено, що пшениця озима краще росте при вологості ґрунту 70–80% НВ. В початковий період росту і розвитку рослин, коли їхня коренева система тільки розвивається, важливе значення має зволоження верхнього шару ґрунту. Дружні сходи з’являються при наявності в десятисантиметровому шарі ґрунту понад 10 мм вологи. Нормальний розвиток рослин у подальшому (формування третього листка) можливий при запасах вологи не менше 20 мм у двадцятисантиметровому шарі, а при кущінні – 30 мм. При нестачі вологи в ґрунті в цей період вузлові корінці погано ростуть, не розвиваються, а загальний розвиток вторинної кореневої системи істотно гальмується.

Надзвичайно важлива роль відводиться строкам сівби, своєчасність якої визначає дружність та повноту сходів, подальший ріст і розвиток рослин та формування врожаю. Порушення вимог цього процесу, неякісне проведення сівби призводить до помітних втрат зернової продукції. Також встановлено, що найбільшу зимостійкість і продуктивність забезпечують рослини на тих площах, де сівбу проводили в рекомендовані для конкретних умов строки. Такі посіви встигають до настання зими добре розкущитися, розвинути кореневу систему та накопичити достатню кількість поживних речовин.

Як доведено багаторічними дослідженнями, найкращою продуктивністю та морозостійкістю характеризуються рослини пшениці озимої, які до завершення осінньої вегетації встигли розкущитися і утворити 3–5 пагонів. Щоб сформувати таку їх кількість, необхідно мати 45–60 діб та суму ефективних температур 200–300С. Протягом цього часу рослини встигають акумулювати до початку зими достатню кількість пластичних речовин, внаслідок чого вони краще протистоять несприятливим умовам як зимового, так і весняно-літнього періодів.

Визначення оптимальних строків сівби пшениці озимої залежно від сорту, попередника та рівня родючості ґрунту має дуже велике значення. За ранньої сівби, як свідчать дані науки і виробництва, складаються менш сприятливі умови для розвитку рослин та формування врожаю зерна в подальшому. У рослин ранніх строків сівби після кращих попередників, які характеризуються тривалим періодом осінньої вегетації, перед початком зимівлі розвивається потужна вегетативна маса і глибокопроникаюча коренева система. Кущистість таких рослин, особливо за гарної вологозабезпеченості ґрунту, як правило, буває висока (5–7 пагонів), в результаті чого в подальшому утворюється багато неповноцінних продуктивних стебел з малорозвинутими колосками, які містять дрібне та щупле зерно. Крім того, у зв’язку з передчасним фізіологічним старінням ці рослини менш стійкі до несприятливих умов зимівлі, сильніше вражаються хворобами, пошкоджуються шкідниками і мають низьку продуктивність.

Разом з тим після непарових попередників зміщення строків сівби в бік ранніх має позитивне значення. Проте сівба пшениці озимої в напівсухий ґрунт є недоцільною, оскільки запаси води не забезпечують дружних сходів і в подальшому посіви зріджуються, а рослини бувають ослабленими, повільно розвиваються та ушкоджуються під час зимівлі. Тому сівбу за таких умов доцільно перенести на пізніший період, після опадів, але в межах рекомендованих оптимальних строків для відповідної еколого-географічної зони.

Розвиток у осінній період великої надземної маси в рослин ранніх строків зменшує вміст цукрів у вузлах кущіння, що зі свого боку послаблює стійкість пшениці озимої до несприятливих умов зимівлі. Переростання надранніх посівів (кінець серпня–початок вересня) спричиняє помітну загибель рослин за зимовий та весняно-літній періоди (майже удвічі більше, ніж при оптимальних). Відхилення сівби від рекомендованих строків у бік ранніх зменшує врожай від 17 до 50%, а в бік пізніх – від 30 до 45%.

Звичайно, що календарні строки сівби мають статистичний характер, можуть бути орієнтовними тільки для певної агрокліматичної зони і повинні постійно уточнюватися та корегуватися. Додатковим показником для визначення початку сівби пшениці озимої може бути середньодобова температура повітря за останні 10 днів. Вона повинна становити близько 16,5°С. Разом з тим продовжувати сівбу після встановлення температури повітря нижче 11°С недоцільно, тому що сівба в такий строк веде до різкого зменшення врожаю.

Таким чином, погодні умови цьогорічного передпосівного періоду виявилися достатньо складними і загалом малосприятливими для накопичення вологи в ґрунті, а отже для отримання своєчасних сходів озимих зернових культур у разі проведення їх сівби в порівняно ранні строки, що є недоцільним та може призвести до зрідження посівів, а в окремих випадках і до пересіву озимини. Разом з тим останніми роками посушливі умови на більшості території України по завершенні календарного літа відмічаються майже завжди, що загалом не перешкоджає вирощувати значні врожаї озимих зернових культур. Для прикладу, як і цього року, в серпні 2018 р. випало не більше 1,0 мм опадів, але середній рівень урожайності пшениці озимої відповідно у 2019 р. становив 4,16 т/га, а валовий збір зерна – 28,8 млн тонн. Тобто на сьогоднішній день висловлювати особливе занепокоєння щодо несприятливих умов для сівби дещо зарано, але при цьому не слід нехтувати основними агротехнічними вимогами, що іноді відбувається за сівби озимих зернових культур в окремих господарствах за тривалої несприятливої погоди.

https://www.apk-inform.com