Україна: погодні умови та стан сільськогосподарських культур у листопаді 2024 року - НААН України

Минає осінній період, який видався достатньо складним для аграріїв, але, як не дивно, доволі передбачуваним за погодними умовами. Не перший рік спочатку спостерігається посушливе завершення календарного літа (серпень) і перша половина осіннього періоду, коли навіть після кращих попередників сходи озимих зернових культур отримати доволі проблематично. Ще гірша ситуація в такому разі відмічається на посівах після непарових попередників, зокрема після соняшнику, коли сходи з’являються лише після перших ефективних дощів і промочування ґрунту на глибину не менше 6–8 см. Це відбувається, як правило, впродовж третьої декади жовтня, що є вкрай небажаним явищем, оскільки часу для активної вегетації рослин є обмаль і вони в більшості випадків розпочинають зимівлю в нерозкущеному стані, налічуючи від 1 до 3 листків. Якби такий стан посівів перед зимівлею був ще 40–50 років тому, то вірогідність їх загибелі від низьких температур становила б не менше 25%, а значна частина з них мала б суттєві ушкодження, що зумовлювало б значні матеріальні витрати і організаційні проблеми з пересівом та підсівом озимини, які б не сприяли збільшенню врожайності та збільшенню валових зборів зернової продукції, що, власне, і спостерігалося доволі часто в минулому.

Загалом прояви та наслідки глобальних кліматичних змін стають усе більш відчутними в Україні. Впродовж останніх 20–25 років перевищення середньорічної температури повітря становило 0,2–1,6°С, а погодні умови на більшій частині території нашої держави відмічаються більш жорсткі та мало прогнозовані. Насамперед збільшилася кількість і інтенсивність посух у літньо-осінній період, збільшилась періодичність дощів зливового характеру влітку, а також суховіїв, заморозків та інших небезпечних метеорологічних явищ.

Вважається, що в недалекій перспективі в багатьох регіонах підвищення температурних показників та все частіші посухи обмежать продуктивність сільського господарства, яке на сьогоднішній день є найважливішим сектором економіки України. Можливо, поточний посушливий рік, і зокрема осінній період, є одним із прикладів такого небажаного майбутнього. Перш за все це стосується озимих зернових культур, стан яких на завершення осінньої вегетації залишається переважно задовільним, сподіваючись на подальшу порівняно теплу зиму та враховуючи сприятливі синоптичні прогнози. Але це тільки сподівання і прогнози, які, на жаль, не завжди збуваються.

Перша декада листопада характеризувалася порівняно теплою з незначними опадами погодою. Середньодобові температури повітря в цей час знаходилися в межах 2,7–11,3°С.В окремі дні максимальна температура повітря підвищувалася до 15,3°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 20,9°С. Мінімальна температура повітря знижувалася до -3,0°С, а поверхня ґрунту охолоджувалася до -4,5°С. Середня температура повітря за декаду становила 5,0°С, що було на 0,1°С вище середньої багаторічної норми. Опадів випало лише 0,4 мм при середній багаторічній нормі 12,0 мм (мал. 1).

Мал. 1. Середні значення гідротермічних показників у першій декаді листопада

За останні 10 років упродовж першої декади листопада такий температурний режим зустрічався не вперше – більш холодним, наприклад, був аналогічний календарний строк у 2015, 2018 та 2022 роках. Що стосується кількості опадів, то лише у 2018 р. спостерігалася майже подібна кількість опадів – 0,3 мм. У решті років більш сухої погоди в цей час не відмічалося.

Середня відносна вологість повітря становила 70%, а мінімальні значення даного показника в окремі дні знижувалися до 42%.

Третього листопада, беручи до уваги температурні показники (перехід середньодобових температур повітря через +5°С в бік зниження), озимі зернові культури припинили активну осінню вегетацію, що виявилося в середньому на 18 діб раніше середніх багаторічних строків. До речі, за останні 50 років найбільш ранній строк припинення осінньої вегетації озимих культур спостерігався восени 1993 р., коли рослини, враховуючи температурний режим, розпочали зимівлю з 27 жовтня.

Аналіз температурного режиму протягом осінньої вегетації засвідчив, що за цей час різновікові рослини пшениці озимої накопичили таку суму ефективних (вище +5°С) температур: за сівби 5 вересня – 616°С (середня багаторічна норма 383°С); 10 вересня – 524°С (332°С); 15 вересня – 452°С (281°С); 20 вересня – 381°С (229°С); 25 вересня – 310°С (185°С); 30 вересня – 233°С (144°С); 5 жовтня – 170°С (119°С); 10 жовтня – 115°С (98°С); 15 жовтня – 74°С (84°С) (мал. 2).

Мал. 2. Суми ефективних температур повітря, накопичені різновіковими рослинами пшениці озимої за осінній період вегетації, °С

Отже, враховуючи температурні показники та беручи до уваги те, що оптимальною сумою ефективних температур, які забезпечують найкращий морфофізіологічний стан пшениці озимої перед зимівлею, вважається 280–300°С, найбільшою мірою визначеним параметрам відповідали рослини, сівба яких проводилася з 25 по 30 вересня включно. Власне аналогічна тенденція відмічається і в середньому за п’ять останніх років.

На завершення осінньої вегетації запаси продуктивної вологи під пшеницею озимою, яка вирощується, наприклад, після соняшнику, становили в орному шарі ґрунту 13 мм, у метровому – 23 мм, що становило відповідно 40 та 22% середньої багаторічної норми. За останні сім років така незначна кількість агрономічно цінної вологи в ґрунті перед зимівлею озимих зернових культур спостерігалася і в минулому, але найменшою вона була у 2020 р. (мал. 3).

Мал. 3. Запаси продуктивної вологи в ґрунті (мм) на час припинення осінньої вегетації пшениці озимої. Попередник – соняшник

Проведене в кінці першої декади листопада обстеження посівів показало, що рослини пшениці озимої, яку висівали після чорного пару в ранні (10–15 вересня) та оптимальні (15–30 вересня) строки, розпочали зимівлю, маючи висоту 20–24 см і налічуючи в середньому 2–4 пагони кущіння, за пізньої сівби (5–15 жовтня) після цього ж попередника рослини висотою 14–18 см утворили в середньому від 2 до 4 листків. Пшениця озима після непарових попередників за своїми біометричними показниками певною мірою поступалася озимині, що висівалася після чорного пару. Так, за раннього та оптимального строків сівби (5–30 вересня) середня висота рослин, які налічували від 2 до 4 листків, становила 14–16 см. Пшениця озима, яку висівали з 5 по 15 жовтня, утворила 1–2 листки, довжина яких не перевищувала 10–12 см.

Загалом озимі зернові культури, сівбу яких переважно проводили після непарових попередників у рекомендовані строки, припинили осінню вегетацію в порівняно слабкому стані, що пояснюється недостатнім розвитком рослин, який у цілому мало відповідає критеріям їх успішної перезимівлі. Насамперед це стосується вузла кущіння та кількості пагонів, утворених рослинами, процесом їх загартування, сумою накопичених ефективних температур протягом осінньої вегетації тощо.

Погодні умови другої декади листопада характеризувалися підвищеною температурою повітря та незначною кількістю опадів. Середньодобові температури повітря утримувалися на рівні 2,1–5,3°С. В окремі дні максимальна температура повітря підвищувалася до 10,5°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 14,8°С. Мінімальна температура повітря знижувалася до -1,6°С, а поверхня ґрунту охолоджувалася до -2,3°С. Середня за декаду температура повітря становила 3,2°С, що виявилося на 0,8°С вище за середню багаторічну норму (мал. 4).

Мал. 4. Середні значення гідротермічних показників у другій декаді листопада

Кількість опадів становила 7,8 мм, що було майже вдвічі менше середніх багаторічних значень. Середня відносна вологість повітря була достатньо високою і становила 80%, тоді як мінімальна – знижувалася до 56%.

В окремих регіонах внаслідок зниження температури повітря, переважно в нічний час, на полях відмічалося утворення незначного снігового покриву висотою 2–4 см, залягання якого було короткочасним і не мало жодного впливу на стан посівів озимих зернових культур.

За останні 10 років упродовж аналогічного календарного строку більш теплою була погода у 2015, 2017, 2019, 2022 та 2023 рр., а більш дощовою – доволі часто в цей час, а саме у 2015–2018, 2022–2023 роках.

Протягом декади відбувалося поступове зниження температурного режиму, що свідчило про остаточне гальмування ростових процесів у рослин та початок інтенсивного накопичення ними пластичних речовин.

У першій половині третьої декади листопада спостерігалася мінлива за температурним режимом зі значною кількістю опадів погода. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах -2,8 – +10,3°С. В окремі дні повітря та поверхня ґрунту прогрівалися відповідно до 13,0 та 14,1°С, а в нічний час охолоджувалися до -4,2 – -4,6°С.

У середині декади відбулося помітне зниження температурних показників, що призвело до незначного промерзання ґрунту на 1–2 см та зниження його температури на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої до +0,2 – -0,1°С.

Загалом погодні умови більшої частини листопада сприяли загартуванню рослин озимих зернових культур, що є надзвичайно важливим, оскільки їх успішна перезимівля залежить від рівня морозостійкості, тобто здатності протистояти низьким температурам без шкоди для подальшої життєдіяльності. Тому рівнем морозостійкості головним чином визначається і зимостійкість рослин – їх здатність зберігати високу життєздатність протягом зимового періоду. Зимостійкість озимини, крім морозостійкості, передбачає здатність рослин протистояти й іншим несприятливим факторам зимівлі, які спричиняють ушкодження і загибель – льодова кірка, вимокання, випирання тощо. Зимостійкість пшениці озимої формується під впливом умов вирощування восени: погодних умов, вологості ґрунту, рівня живлення, строків сівби, густоти посіву, глибини загортання насіння, але насамперед зумовлена генетичними особливостями сортів.

Найбільш небажаним для озимих зернових культур, особливо це стосується озимого ячменю, є різке і тривале зниження температурного режиму при відсутності снігового покриву. Навіть незважаючи на те, що цього року рослини вже майже пройшли першу фазу загартування, критична температура їх вимерзання може бути достатньо високою і з настанням морозного періоду знаходитиметься в межах -10 – -14°С, тоді як максимальна морозостійкість пшениці озимої за сприятливих умов загартування становить -16 – -18°С.

До зони ризику, яким загрожує найбільша небезпека і які можуть постраждати впродовж зимового періоду, можна віднести посіви надто пізніх (після 10 жовтня) строків сівби, де рослини розпочали зимівлю, маючи від 1–2 листків. До того ж пізні посіви, як правило, відрізняються неглибоким загортанням насіння в ґрунт, що теж не сприятиме стійкості рослин до можливих низьких температур.

Як відомо, кількість накопичених рослинами пластичних речовин на час припинення осінньої вегетації має виключно важливе значення для формування рослинами високої стійкості в період зимівлі. Дуже слабку зимостійкість мають рослини, в яких не сформувався вузол кущіння та недостатньо розвинена коренева система. Такі рослини, витративши поживні речовини материнської насінини, не встигають до початку зимівлі накопичити необхідну кількість вуглеводів, що дуже негативно впливає на їх здатність протистояти низьким температурам. Але водночас відомо, що протягом зими за сприятливих погодних умов вони можуть досягати рівня морозостійкості рослин, які розпочали зимівлю в оптимальному фізіологічному стані – у фазі кущіння.

Для протистояння низьким температурам рослини пшениці озимої повинні пройти відповідне загартування, що є складним фізіологічним процесом, у результаті якого зменшується кількість води в тканинах, підвищується вміст сухої речовини, накопичуються розчинні вуглеводи і водорозчинні азотисті сполуки.

Процес загартування розподіляється на дві фази. Перша – при знижених позитивних температурах (+6 – 0°С) протягом 12–14 діб, що дає змогу витримувати температури від -10 до -12°С. Друга – відбувається при більш низьких температурах (від -2 до -5°С) і може проходити за відсутності світла. Загальна тривалість загартування рослин повинна становити близько 24 діб, що дає їм змогу витримувати зниження температури ґрунту на глибині залягання вузла кущіння до -16 – -18°С.

Таким чином, підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що подальший стан посівів озимих зернових культур буде залежати від багатьох факторів, але за успішного результату перезимівлі вже сьогодні можна зробити певне припущення щодо майбутнього врожаю, величина якого може бути достатньо вагомою в наступному році лише за умови теплої з опадами зими, раннього відновлення весняної вегетації та достатнього забезпечення рослин поживними речовинами, зокрема азотом, ще з перших днів їх життєдіяльності. Насамперед це поля озимини після соняшнику, проте і після кращих попередників залишки цього елемента в ґрунті є незначними, а тому сподіватися на весну не варто, тим більше, що рослини і в пізньоосінній період та на початку і в кінці зими за утримання незначних позитивних температур будуть вегетувати, а отже нестача саме азоту негативно позначиться на їхньому розвитку та формуванні продуктивності.

https://www.apk-inform.com