ГМО-зерно на елеваторах: що буде, якщо в Україні дозволять вирощувати генномодифіковану продукцію

В Україні планують гармонізувати законодавство щодо вирощування ГМО-культур з відповідними правовими актами ЄС. Тому в листопаді минулого року Верховна Рада прийняла за основу законопроєкт №5839.

Експерти кажуть, що розгляд питань щодо ГМО в умовах прискореної євроінтеграції — очікуваний та необхідний крок, проте до самого проєкту закону виникає багато зауважень, як і загалом до можливості дозволу вирощувати ГМО-культури в Україні.

Зокрема, як зазначили в УЗА, законопроєкт передбачає дозвіл на вирощування, обіг та експорт ГМО в Україні без належного контролю, що «не відповідає ситуації в ЄС (вирощування ГМО-культур дозволено лише у Іспанії та Португалії, — прим. ред.) та суперечить веденню цивілізованого бізнесу, а також загрожує національній безпеці України, зокрема, в частині біобезпеки».

У нас же виникло запитання, з чим зіткнуться на елеваторах, якщо українські фермери дійсно почнуть вирощувати ГМО-культури офіційно, і їх потрібно буде доробляти і зберігати на зерносховищах на рівні з не генномодифікованими. Ось що нам розказали експерти.

Контроль за якістю зерна

Базова проблема, яка може викинути на елеваторі — це змішування генномодифікованої і не ГМО-продукції. За даними USDA в Україні неофіційно вирощується близько 50-65% ГМО-сої, 10-12% ГМО-ріпаку та менш як 1% ГМО кукурудзи. Тому на елеваторах контролюють якість сої та ріпаку на наявність домішок ГМО.

Якщо в Україні дозволять вирощувати ГМО-культури офіційно, то доведеться перевіряти також і інші види зерна, в тому числі і кукурудзу, тому що якісний контроль вмісту ГМО-продукції «на вході» в елеватор — це перше завдання. Наявність генномодифікованих домішок на зерносховищах перевіряють експрес-методом за допомогою спеціальних тест-смужок.

«Вартість смужок різна, але візьмемо орієнтовно ціну в $500 за упаковку з 100 штук, це вартість смужки $5, для верифікації результатів я б рекомендував використовувати 2 смужки на кожен транспортний засіб. Рахуємо 2 смужки, це $10 на 20 т продукції, що виходить близько 50 центів з тонни. І це додаткові витрати, які ляжуть на плечі виробника продукції або ж на підприємство, яке надає послуги з зберігання, або ж перевалки», — зазначив радник президента УЗА з кормової та харчової безпеки Вадим Турянчик у матеріалі Latifundist.com.

Соя в лабораторії елеватора

Гендиректор «Агродар-Бар» компанії «Агропросперіс» Роман Андрейків зазначив, що класично послуги з визначення генномодифікованих домішок у зерні оплачує поклажодавець, який завозить продукцію. На більшості елеваторів в договорі складського зберігання передбачають окремий тариф за послугу саме визначення показників  безпеки і вмісту ГМО-продукції.

«Ми у себе не прописуємо, але ми обстежуємо і перевиставляємо цю послугу. Ми визначаємо наявність ГМО експрес-методами, закупляємо тест-стрічки і використовуємо «рідер». Але у будь-якому разі зразки зі сформованих партій ми відправляємо у спеціалізовані лабораторії, які додатково обстежують зерно, і дають результати з відповідними протоколами. Але це лягає на поклажодавця, на власника продукції», — каже Роман Андрейків.

Іноді витрати на визначення генномодифікованих домішок у зерні бере на себе елеватор. Як зазначив Вадим Турянчик, якщо порахувати, що у вдалий сезон зерносховище має 3-4 оберти, то для підприємства з одночасним обсягом зберігання в 60 тис. т витрати тільки на визначення ГМО експрес-методом будуть становити $120 тис.

Важливо забезпечити стерильність ГМО-партій зерна на елеваторі

Експерти кажуть, що у випадку приймання генномодифікованого зерна на елеваторах потрібно буде забезпечити стерильність партій. А це залежить від технічних можливостей підприємства: наскільки на підприємстві можуть розмежувати приймання і доробку партій, не кажучи вже про зберігання.

Директор «Елеватор Агро» групи «Агрейн» Сергій Назаров зазначив, що загалом на українських зерносховищах буде важко ізолювати не генномодифіковані і ГМО-партії зерна.

«Все одно технологічні маршрути можуть перетинатися. Десь зерно залишається в самопливах, в норійних черевиках, в завальних ямах, сушарках, оперативних бункерах, в середньодобових зразках в лабораторії. Там будуть сліди ГМО, і  тоді навіть не генномодифіковане зерно може показати якийсь відсоток домішок», — каже Сергій Назаров.

В ідеальному випадку для ГМО-культур треба виділяти окремі лінії приймання і доробки. Якщо приймати всі культури на одній лінії, то навіть пил, що залишиться після, скажімо, генномодифікованої сої, може «забруднити» партію чистого зерна.

Приймання ріпаку

Ще один фактор, на який звертають увагу експерти — це людська недбалість, яка може призвести до забруднення не генномодифікованих партій зерна. На елеваторах можливі і технологічні помилки, які призводять до змішування зерна. За словами Вадима Турянчика, один автомобіль ГМО-продукції може зіпсувати в 100 разів більші об’єми зерна.

«Якщо ми приймаємо сою чи ріпак, жодної машини не беремо з ГМО, жодної. Бо хтось помилиться, зерно залишиться в оперативних силосах чи в завальній ямі автомобілерозвантажувача, чи сушарку не до кінця зачистять, коли сушать, — воно все потім змішається і виявиться ГМО», — розповів Сергій Назаров.

Експерти кажуть, що проблема вирішується тільки повною ізоляцією ГМО і не ГМО-культур на елеваторах. Цікаво, що рослини можуть отримати якийсь відсоток вмісту генномодифікованих білків навіть на етапі вирощування. Якщо на полі за сезон чи за два сіяли ГМО-культуру, то потім новий врожай показує якийсь відсоток вмісту ГМО вище допустимого. Сліди ГМО-зерна залишаються і у транспорті, який перевозив такий вантаж. Тому-то елеватористи бережуть «чисті» партії зерна навіть від пилу у вагонах та автомобілях.

«Якщо у сюрвейєра на тест-смужках проявився навіть маленький слід — наприклад, 0,1%, — він все одно бачить ГМО. Ми зачищаємо вагони і після кукурудзи. Взагалі вимітаємо так, щоб ніде навіть пилу не залишилося» — розповів Сергій Назаров.

Вадим Турячник також зазначив, що ризики перехресного забруднення під час збирання, транспортування, та зберігання продукції є дуже важливими, і наголосив на використанні НАССР як системи оцінки ризиків та критичних контрольних точок на елеваторах.

Один автомобіль із ГМО-зерном може зіпсувати у 100 разів більшу партію продукту

На елеваторах будуть враховувати ризики

Керівник елеватора «Агродар-Бар» Роман Андрейків каже, що технічно у них є можливість виділити під ГМО-культури окрему лінію із зерносушаркою. Проте для запровадження такої практики на підприємствах будуть аналізувати ризики і вигоди.

«Треба оцінити, воно нам потрібно чи ні з урахуванням ризиків. Ми повинні забезпечити якість: якщо взяли на зберігання продукцію не ГМО, повинні клієнту віддати таке ж зерно, інакше у нього будуть фінансові втрати через зниження якості. Принаймні, станом на сьогодні трейдери декларують кращу ціну за не ГМО-продукцію. Тому тут питання, звичайно, ризиків», — пояснив Роман Андрейків.

Поки ще невідомо, у якому вигляді законопроєкт №5839 під назвою «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки» буде представлений для другого остаточного голосування у Верховній Раді. Проте зміни у цій галузі в рамках євроінтеграції України точно будуть. Сподіваємось, гармонізація українського законодавства із європейським у сфері ГМО-культур буде оптимальною для наших аграріїв.

Олена Гайдук, Elevatorist.com