Депресія, «зерновий коридор» і фактор Китаю. Огляд фрахтового ринку суховантажного тоннажу в січні-травні 2023 року та прогноз розвитку ситуації

Балкерний ринок

Перші шість тижнів 2023 року ознаменувалися понижувальним трендом у динаміці Балтійського фрахтового індексу суховантажного тоннажу (БФІ). Як результат, БФІ знизився порівняно з початком січня більш ніж утричі, до 530 пунктів. При цьому середній заробіток панамаксів, супрамаксів і хендісайзів практично зрівнявся, перебуваючи в діапазоні 7300-7875 $/доб, водночас для кейпсайзів він обвалився до трохи більш ніж 2000 $/доб.

Але вже до кінця першої декади березня БФІ повернувся до середнього за п’ятирічний період (2018-2022 рр.) значення і дотепер дотримується цього курсу. А до кінця першої декади травня БФІ становив 1640 пунктів, показавши зростання на 31,2% порівняно з початком року і більш ніж утричі — до провальних лютневих показників.

Нагадаємо, що БФІ, відлік якого розпочався 1985 року, досяг свого піка у травні 2008 року, коли виріс до 11 793 пунктів. А найменше значення БФІ було зафіксовано у лютому 2016-го, коли він обвалився до 290 пунктів.

Динаміка Балтійського фрахтового індексу в січні-травні 2023 року

Головною рушійною силою зростання БФІ в цьому періоді стали кейпсайзи, для яких відповідний індекс BCI зріс до 2690 пунктів, що є максимальним значенням з грудня минулого року і майже в десять разів перевищує мінімальний рівень, зафіксований у лютому цього року.

Середній заробіток кепсайзів впритул наблизився до 22 000 $/доб, чого не спостерігалося вже досить тривалий період. Якщо на початку року середній заробіток кепсайзів був приблизно таким самим, що і в панамаксів, а в середині лютого втричі відставав від нього, то зараз він став вищим на 64%.

Середній заробіток балкерів різного типорозміру в січні-травні 2023 року

Відповідно панамакси в цьому періоді були менш успішні, ніж кейпсайзи. Індекс BPI для панамаксів до кінця першої декади травня знизився до 1481 пункту — найнижчого рівня з кінця лютого 2023 року. При цьому середній заробіток панамаксів зменшився до 13 333 $/доб.

Не ліпшими були справи і в супрамаксів, для яких індекс BSI на кінець першої декади травня становив 1114 пунктів, а середній заробіток — 11 486 $/доб. Те саме можна сказати і про хендісайзи, для яких індекс BHI на 10 травня 2023 року становив 638 пунктів, а середній заробіток — 11 486 $/доб.

Водночас, незважаючи на певне зниження у квітні — першій декаді травня, рівень ставок для панамаксів, супрамаксів та хендісайзів суттєво перевищував значення, що мали місце на початку лютого цього року. Наприклад, ставки на перевезення 50 000 тонн коксу з Нового Орлеана на Іскандерун, що становили в першій декаді лютого 19,50 $/т, зросли за три минулі місяці до 23,75 $/т (+21%), з Х’юстона на Крішнапатнам — з 34 $/т до 40,25 $/т (+18%), з Х’юстона на Ціньдао — з 33 $/т до 39 $/т (+18%).

Динаміка ставок на перевезення пшениці партіями 25 000-30 000 т з Констанци/Варни на Олександрію в 2021-2023 рр., $/т

Щодо причорноморського зерна брокери Rufco наприкінці квітня зазначали стабільний рівень ставок для невеликих хендісайзів у розмірі 11 000 $/доб при відправленнях на Середземномор’я, 11 500 $/доб — на Континент, та 15 000 $/доб — на Далекий Схід. Водночас брокери ISM наводять ставку в розмірі 15 500 $/доб для хендісайза дедвейтом 36 000 тонн, що відкрили в порту Самсун і подали до Констанци під перевезення зерна до Іспанії/Португалії.

А ось ультрамакси, що подаються в Чанаккалі під вивезення чорноморського зерна в напрямку Далекого Сходу, наприкінці квітня могли заробити трохи більше 20 000 $/доб.

Головною проблемою Чорноморського регіону у квітні — на початку травня була відсутність достатньої кількості зернових вантажів, які є ключовим фактором підтримки фрахтової кон’юнктури в нашому басейні. Дуже мляво відвантажувалося зерно з портів Румунії та Болгарії. Судновласникам лише дивом вдавалося утримувати ставки від стрімкого падіння, враховуючи, що протягом найближчих двох тижнів, за оцінками брокерів ISM, у сусідньому Середземноморському регіоні у відкритих позиціях будуть близько 60 хендісайзів дедвейтом 23 000-39 000 тонн.

Трейдери, які торгують українською пшеницею, поставили свої відправки на паузу до з’ясування ситуації з майбутнім «зернового коридору». Враховуючи важливість цього моменту, йому буде присвячено окремий розділ цього огляду. Поки ж для повного розуміння картини, що склалася на початок травня на балкерному ринку, зазначимо, що порівняно з аналогічним періодом минулого року БФІ відстає на 45,3%, індекс BCI — на 12,4%, індекс BPI — на 51,7%, індекс BSI — на 59,9%, індекс BHI — на 60,5%.

Щодо ставок період-чартеру спостерігалася рівніша картина, хоча вони теж були нижчими для всіх без винятку категорій балкерів, щоправда не настільки значною мірою, як у споті.

За даними Banchero Costa, відставання ставок річного тайм-чартеру від торішнього рівня наприкінці квітня становило для ньюкаслмаксів — 23,8%, кейпсайзів — 27,3%, камсармаксів — 38,2%, панамаксів — 40,4%, ультрамаксів — 43,3%, супрамаксів — 44,8% та хендісайзів — 48,6%.

За оцінками Fearnley, станом на початок травня 2023 року рівень ставок річного тайм-чартеру для ньюкаслмаксів становив 26 500 $/доб, кейпсайзів — 21 500 $/доб, камсармаксів — 17 500 $/доб, панамаксів — 16 000 $/доб, ультрамаксів — 17 500 $/доб, супрамаксів — 16 000 $/доб, та хендісайзів — 12 500 $/доб.

«Зерновий коридор» і російські міфи

За даними Joint Coordination Centre, з початку роботи «зернового коридору» в липні 2022 року по 7 травня 2023 року ним пройшло близько 900 суден, які прийняли на борт 29,6 млн тонн української агропродукції, у тому числі 14,9 млн тонн кукурудзи, 8,2 млн тонн пшениці та 1,5 млн тонн соняшникової олії (решта — ячмінь, соя тощо). Здавалося б, угода ООН за активної посередницької участі Туреччини, що спрямована на забезпечення світової продовольчої безпеки, успішно працює і повинна влаштовувати всіх учасників. Але тільки не рф, для якої вже стало звичкою зневажати всі норми і правила.

Метушня навколо «зернового коридору» з боку рф почалася ще в жовтні 2022 року, напередодні першого продовження угоди. Тоді роботу коридору вдалося продовжити з 18 листопада 2022 року на чергові чотири місяці завдяки титанічним зусиллям Туреччини та ООН. У лютому 2023 року істерія та шантаж з боку рф значно зросли, і вона з 18 березня продовжила угоду лише на 60 діб, замість прописаних 120 днів. При цьому всіляко перешкоджала його роботі, саботуючи діяльність оглядових груп. Через російський саботаж експорт української агропродукції «зерновим коридором» у квітні 2023 року не дотягнув навіть до 3 млн тонн.

8 травня цього року рф вкотре фактично зупинила «зернову ініціативу», відмовившись реєструвати судна на вхід і проводити інспекції. І це при тому, що на інспекцію чекали 90 суден, з яких 62 балкери, що йшли під завантаження.

До цього у квітні 2023 року pф офіційно заявила, що продовження не буде, якщо Захід не усуне перешкоди для експорту російського зерна та добрив, включаючи повторне підключення Россільгоспбанку до платіжної системи SWIFT. Серед інших вимог — відновлення постачання сільгосптехніки та запчастин, зняття обмежень на страхування та перестрахування, відновлення роботи аміакопроводу Тольятті — Одеса та розблокування активів і рахунків російських компаній, які займаються експортом продовольства та добрив. Поки що немає жодних ознак того, що Захід згоден із цими вимогами. Мало того, США їх вже відкинули, заявивши, що «єдиними заборонами на експорт продовольства та добрив з росії є ті, які запроваджено урядом» рф.

На тлі істеричних заяв високопосадовців рф про блокування її агроекспорту з боку міжнародної спільноти факти говорять про зовсім іншу картину. Навіть російське агентство SovEcon підвищило прогноз експорту пшениці в 2022-2023 МР до 44,5 млн тонн (в останньому прогнозі — 44,4 млн тонн). За оцінками SovEcon, експорт російської пшениці лише у квітні становив 4,2 млн тонн, що близько до історичного максимуму в 4,9 млн тонн. У квітні 2022 року росія експортувала 2,4 млн тонн, а середньомісячний обсяг відправлень пшениці становить 2,7 млн тонн.

USDA у своєму звіті «Оцінки світового попиту та пропозиції в сільському господарстві» від 11 квітня оцінило експорт пшениці з рф у 2022-2023 МР на рівні 45 млн тонн порівняно з 33 млн тонн у попередньому році. Аналітики S&P Global Commodity Insights прогнозують експорт російської пшениці в 2022-2023 МР на рівні 44 млн тонн. Це хоча менше наведених вище прогнозів, але все одно на третину перевищує рівень попереднього МР.

За даними агентства Argus, у багатьох випадках пропозиція російських добрив на ринку не тільки не скоротилася, а й збільшилася. Російський експорт фосфорних добрив (DAP та MAP) зріс у 2022 році порівняно з 2021 роком більш ніж на 4 млн тонн.

Міф про те, що постачання фосфатів було скорочено, просто не відповідає дійсності. рф насправді експортувала більше», – заявило агентство.

Щодо російського експорту карбаміду Argus зазначає, що у 2022 році він зріс на 10% проти 2021 року — насамперед за рахунок збільшення обсягів поставок до Індії та Туреччини. Але, що дивно, рф також продала більше карбаміду до США, Нідерландів, Франції та Німеччини.

Ще один міф про те, що європейські та західні структури відвернулися від російських добрив, не має підстав. Немає жодних санкцій щодо російських добрив. Теоретично вони можуть вільно пересуватися скрізь — і це так», — констатували аналітики Argus.

Інша річ, що, за даними BRS, світовий експорт добрив навалом упав на 9% у 2022 році порівняно з 2021 роком. Це в основному стало наслідком того, що різко скоротили свій експорт Китай і Марокко, але не рф. Тут можна лише додати, що гравці ринку повідомляють про значне зростання перевезень добрив з російських портів Балтії та Чорного моря у квітні поточного року.

На тлі нарощування поставок російського зерна USDA оцінює експорт української пшениці в 2022-2023 МР у 14,5 млн тонн проти 18,84 млн тонн у попередньому сезоні. Аналітики S&P Global прогнозують експорт пшениці з України в 2022-2023 МР на рівні 15 млн тонн. Відносно невеликі розміри падіння експорту українського зерна пов’язані з тим, що протягом третьої декади лютого — червня минулого року експортні відвантаження з портів України (за винятком Дунаю) були повністю заблоковані російськими агресорами. Тобто було різко скорочено базу порівняння.

Динаміка виробництва та експорту пшениці України та рф у 2020-2021 МР – 2022-2023 МР, млн тонн

Основне падіння українського зернового експорту припаде на 2023-2024 МР. На думку експертів «АПК-Інформ», експорт пшениці з України, ймовірно, цього впаде на 37%, до 8,8 млн тонн у поточному МР. Аналітики CitiResearch вважають, що цьогорічний урожай та експорт українського зерна може знизитися на 50% порівняно з довоєнним рівнем. За їхніми даними, у 2021 році врожай кукурудзи в Україні становив 42 млн тонн, і, за оцінками банку, у 2023-2024 МР цей показник скоротиться до 21-22 млн тонн.

Таким чином, з початку війни рф збільшила свою частку ринку продажу пшениці, а також карбаміду, DAP і MAP. Якщо вона заблокує Чорноморську зернову ініціативу, може продавати ще більше пшениці за рахунок України. Збитків Україні на світових ринках вже завдано. Втрата коридору посилить наслідки для економіки країни, ще більше зміцнивши нові торгові моделі.

Серед наслідків закриття «зернового коридору» з українських портів можна виділити такі:

• можливий стрибок світових цін на кукурудзу та пшеницю;
• погіршення фрахтової кон’юнктури через зниження попиту на перевезення (принаймні у Чорноморському басейні);
• поява надлишків тоннажу внаслідок побоювань судновласників подавати судна до портів Великої Одеси;
• подальша зміна географії та логістики зернових відправлень;
• збільшення навантаження щодо відправлень українського зерна на порти Дунаю, а також чорноморські порти Румунії та Болгарії.

На думку аналітиків Argus, закриття «зернового коридору» і, як наслідок, втрата українського зернового експорту зараз вплинуть на покупців набагато менше, ніж це було на початку війни. Річ у тім, що глобальні потоки морської торгівлі зерном розвивалися протягом останніх 14 місяців із поправкою на ризик війни, тобто адаптувалися до нових реалій. Багато морських зернових потоків почали курсувати за новими маршрутами.

У всіх портах України з початку агресії рф безнадійно застрягло понад 40 комерційних суден. І судновласники не хочуть повторити їхню долю, поставивши під загрозу свої активи. Аналіз, проведений платформою Shipfix, показав, що вже у квітні кількість запитів на доступні судна для перевезення зерна з України впала до 355 — порівняно з 489 замовленнями у березні. На цей час на ринку налічувалося 107 форвардних замовлень на зерно для суден, з яких 94 — у травні, і лише кілька замовлень на наступні місяці.

Військова агресія рф проти України у багатьох випадках змінює географію морських перевезень. Так, на початку травня до Китаю прибула перша партія кукурудзи з Південної Африки обсягом 53 тис. тонн, закуплених COFCO. Це пов’язано з тим, що Китай прагне додати нових постачальників зерна після того, як розв’язана війна зірвала постачання найбільшого експортера — України. Постачання кукурудзи з України до Китаю у березні 2023 року було на 33% менше, ніж за аналогічний період минулого року.

І останнє. Зірвавши угоду щодо «зернового коридору», рашисти цілком здатні завдати ракетного удару по інфраструктурі портів Великої Одеси, що їм було не з руки робити в рамках угоди ООН. Таким чином, перекривши «зерновий коридор», рф тим самим зробить на додаток до військової ще й черговий виток економічної агресії проти України, руйнуючи її експортний потенціал та заодно світову продовольчу безпеку…

Депресія фрахтового ринку при цьому — лише супутній чинник, до якого країні-агресору немає ніякого діла.

На закінчення зазначимо, що рф і так порушила всі міжнародні норми, які регламентують свободу торгового мореплавства, і непродовження країною-агресором зернової угоди лише погіршить ситуацію з усіма наслідками для світової продовольчої безпеки в цілому і для фрахтової кон’юнктури зокрема.

Коастери та судна «річка-море»

Із січня по кінець першої декади травня 2023 року композитний індекс EUSSIX для коастерів, що розраховується брокерами BMTI, знизився з 40,29 до 27,78 пункту, або на 8,8%. При загальному понижувальному тренді зниження фрахтової кон’юнктури мало явно нерівномірний характер в окремих секціях коастерного ринку. Якщо для Середземномор’я та Північноєвропейського регіону фрахтові ставки за вказаний період знизилися на 21,7-22,3%, то в Азово-Чорноморському басейні вони обвалилися вдвічі.

Динаміка European Short Sea Index (EUSSIX) у січні – на початку травня 2023 року

Порівняно з початком 2023 року ставки фрахту з дунайських портів втратили близько 14-17 $/т, а з портів Азовського моря — до 30-35 $/т. Ставки на Мармурове море, що перевищували менш як рік тому 70 $/т, а потім утрималися протягом чотирьох місяців на рівні 45-50 $/т, до кінця квітня впали до 27-28 $/т. На плечі Рені — Мерсін знизилися до 49-50 $/т, а на Італійську Адріатику — до 53–55 $/т.

Ставки на перевезення 5000-6000 тонн кукурудзи з Рені на Барі/Ортону у 2021-2023 роках, $/т

Крім надлишкового тоннажу (частина якого прийшла зі Середземномор’я), основними причинами обвалу фрахтової кон’юнктури в Азово-Чорноморському басейні стали затіяна рф метушня навколо закриття з 18 травня 2023 року «зернового коридору» і запровадження Туреччиною імпортного мита на зерно з 1 травня 2023 року.

Щодо другого фактора, який вдарив під дих фрахтовому ринку зернових перевезень, зазначимо таке. Згідно з рішенням президента країни, Туреччина з початку травня запровадила 130% імпортний тариф на імпорт деяких зернових, включаючи пшеницю та кукурудзу. За своєю суттю це пряме загороджувальне мито, що перешкоджає імпортним постачанням зерна з усіма негативними наслідками для фрахтового ринку.

Прогноз розвитку фрахтового ринку

Багато аналітиків та гравців ринку вважають, що після слабкого першого півріччя почнеться реальне зміцнення ставок у другій половині 2023 року. На користь подібних висновків насамперед виступають фундаментальні ринкові фактори, що зводяться до поліпшення балансу попиту та пропозиції в балкерному сегменті морських перевезень.

Аналітики BIMCO очікують зростання попиту на балкерні перевезення у 2023 році на рівні 1,5-2,5%. В основі цього позитивного прогнозу (і особливо його верхньої межі) лежить певне поліпшення стану світової економіки порівняно з попередніми, досить песимістичними очікуваннями, та горезвісний фактор Китаю та інших країн Азії.

Прогноз сьогодні трохи оптимістичніший, ніж наші попередні очікування, хоча стан світової економіки залишається крихким. Деякі ключові ризики, такі як постійні та великомасштабні збої на енергетичному та продовольчому ринках, на цей час пом’якшені, проте агресія росії проти України, збереження високої інфляції, турбулентність на фінансових ринках та стійке зниження основних перспектив зростання можуть стати джерелом подальших збоїв», — заявив генеральний секретар ОЕСР Матіас Корманн.

За прогнозами СОТ, зростання світової торгівлі уповільниться цього року до 1,7%, знизившись із 2,7% у 2022 році. Слід також зазначити, що зростання торгівлі на 2,7% у 2022 році зрештою відповідало базовому сценарію від 2,4% до 3% з початкової доповіді СОТ про війну в Україні за березень 2022 року і значно перевищувало песимістичний сценарій, який попереджав про зростання торгівлі лише на 0,5% через поділ країн на економічні блоки, що конкурують через розв’язану рф агресію.

Водночас слід розуміти, що економічне зростання окремих країн і регіонів матиме суттєві відмінності. Наприклад, у своїй квітневій доповіді «Перспективи розвитку Азії у 2023 році» Asian Development Bank прогнозує, що економіка країн регіону зросте на 4,8% цього і наступного року, що вище темпів зростання на 4,2% у 2022 році.

Як зазначають морські аналітики, суховантажний ринок з другої половини лютого значно покращився завдяки збільшенню попиту з боку Китаю. У своєму звіті судновий брокер Xclusiv повідомив, що економіка Китаю в першому кварталі 2023 року зростала швидше, ніж очікувалося: ВВП збільшився на 4,5% у річному вирахуванні за перший 3-місячний період року, що майже на 55% більше, ніж у четвертому кварталі 2022 року, і значно вище за очікування аналітиків про зростання на 4%. Після цього JP Morgan та Citi Bank підвищили прогнози зростання економіки Китаю на весь 2023 рік. При цьому JP Morgan підвищив прогноз зростання до 6,4% (попередній прогноз — 6%), а Citi — до 6,1% (5,7%).

Імпульс відновлення економіки КНР в першому кварталі 2023 року був сильнішим і швидшим, ніж очікувалося, що спонукало їх підвищити прогноз ВВП Китаю на 2023 рік як мінімум до 5,7% і рекомендувати активний інвестиційний підхід», — зазначили аналітики банку UBS.

Водночас аналітики Wood Mackenzie прогнозують зростання ВВП Китаю на 5,5% цього року, хоча й визнають: якщо Китай справді прагнутиме надолужити втрачене під час пандемії, зростання на 7% «неможливе».

Зазначимо також, що, за даними Китайської федерації логістики та закупівель, China Bulk Merchandise Index (CBMI) у першому кварталі 2023 року зріс до найвищого рівня із серпня 2020 року. Вже у березні цього року індекс CBMI становив 103,4%, що на 0,6% більше, ніж у лютому.

Як найбільший у світі виробник сталі Китай відвантажив у першому кварталі 20,08 млн тонн сталевої продукції за кордон, що удвічі більше, ніж у попередньому кварталі, і є найвищим показником за період за останні шість років. Торік експорт досяг 67,32 млн тонн, що становить близько 5% від 1,34 млрд тонн сталі, виробленої в країні. Експорт у першому кварталі становив 6% від загального обсягу внутрішнього виробництва за цей період проти 4% у відповідному періоді 2022 року. Однак найбільший виробник сталі в Китаї Baoshan Iron & Steel і зараз очікує, що виробництво нерафінованої сталі в країні в 2023 році залишиться на колишньому рівні або трохи нижче, ніж торік. Тобто ймовірність зниження виплавки сталі в КНР у травні — грудні 2023 року залишається досить високою. З усіма наслідками імпорту необхідних для виплавки сталі компонентів (залізної руди і коксівного вугілля).

Всесвітня асоціація виробників сталі (WSA) опублікувала оновлену оцінку короткострокового прогнозу світового попиту на сталь у 2023-2024 роках. У позитивному повороті подій асоціація переглянула попередні прогнози і очікує збільшення попиту на 2,3%, в результаті чого загальний попит становитиме 1,822 млрд тонн у 2023 році, з яких 939,3 млн тонн, або 51,6%, припадатимуть на Китай. WSA очікує зростання попиту на сталь у КНР на рівні 2% у 2023 році. Тут не зайве нагадати, що у 2022 році попит на сталь у Китаї знизився на 3,5%. Причому зниження попиту на сталь у КНР спостерігалося й у 2021 році (локдауни через COVID). Експорт сталевої продукції з Китаю у квітні зріс на 59,2% порівняно з попереднім роком — до 7,93 млн тонн. За даними митниці, у січні-квітні 2023 року країна відвантажила за кордон 28,01 млн тонн сталі, що на 55% більше, ніж торік. У квітні 2023 року імпорт залізняку в Китай збільшився на 5,1% порівняно з аналогічним періодом попереднього року. А в січні-квітні імпорт цієї сировини зріс проти аналогічного періоду 2022 року на 8,6% — до 385 млн тонн.

За даними митниці, попри невелике скорочення у квітні, за перші чотири місяці 2023 року Китай імпортував загалом 142,48 млн тонн вугілля, що на 89% більше, ніж торік. Цьому значною мірою сприяло скасування неофіційного ембарго на імпорт австралійського вугілля. Австралійське енергетичне вугілля може конкурувати в Китаї з вантажами з рф, США та ПАР, але останні два є відносно другорядними постачальниками. Морський імпорт Китаю з росії залишається підвищеним відтоді, як вторгнення в Україну змусило російських постачальників шукати нові ринки збуту та дисконтувати вартість вантажів. У березні цього року Китай імпортував 5,83 млн тонн вугілля з рф.

Зазначимо також, що базовий сценарій прогнозу Wood Mackenzie передбачає значне зростання попиту на вугілля в Китаї у 2023 році: до 85 млн тонн (+4%) в енергетичному секторі та 17 млн тонн (+1%) у неенергетичному секторі. Проте з урахуванням того, що внутрішні поставки, як очікується, збільшаться на 85 млн тонн, аналітики очікують, що цього року сумарний імпорт вугілля збільшиться лише на 17 млн тонн. Однак у сценарії високих темпів зростання Китаю потрібно додатково 49 млн тонн вугілля, що доставляється морем, у т. ч. 9 млн тонн коксу.

Імпорт сої до Китаю в березні зріс на 7,9% порівняно з тим же місяцем минулого року, оскільки покупці в КНР робили запаси напередодні очікуваного високого попиту. Обсяги постачання сої за перші три місяці 2023 року становили 23 млн тонн, що на 13,5% більше, ніж роком раніше, і є найвищим показником за квартал. На думку трейдерів та аналітиків, найближчими місяцями очікуються набагато більші обсяги імпорту, але попит виявився слабшим, ніж очікувалося.

Оскільки очікується, що найближчі кілька років зростання пропозиції флоту буде низьким, попит на перевезення вплине на фрахтові ставки. При цьому саме Китай продовжуватиме відігравати важливу роль як основна рушійна сила.

Таким чином, майбутнє розвитку світової економіки, зокрема КНР, яка є ключовим фактором для фрахтової кон’юнктури, є досить невизначеною. Після помітного пожвавлення фрахтової кон’юнктури на балкерному ринку у березні цього року щодо сценарію її подальшого розвитку до кінця 2023 року серед морських аналітиків переважає стримано оптимістичний настрій. У будь-якому випадку рівень ф’ючерсних котирувань на другий-четвертий квартали 2023 року залишається досить високим, але він не зашкалює, як це було 2021 року.

Для балкерів кейпсайз ставки на цей період перебувають в діапазоні 18 670-20 870 $/доб, панамаксів — 14 690-16 000 $/доб, супрамаксів — 13 020-4 830 $/доб, та хендісайзів — 12 095-13 490 $/доб.

Статтю підготовлено на основі актуальних даних у травні 2023 року і опубліковано в журналі «Порти України» (№1-2, 2023). Автор — фрахтовий оглядач, експерт МПУ, кандидат економічних наук.

https://ports.ua