Аграрний сектор на порозі трансформацій і хто перший зрозуміє перспективу – той виграє

Що робити українському аграрію в умовах старіння навколишнього професійного середовища? Відповідь одна – перестрибувати сходинки світового технологічного прогресу, оновлюватися та впроваджувати найновіші технології.

в.о. виконавчого директора Української зернової асоціації

Україні щастить інколи, коли вона залишившись осторонь світового прогресу, згодом може надолужити згаяний час за рахунок найновіших технологій.

Так було із Інтернетом, коли українські провайдери впроваджували найновіші технології передачі даних, і сьогодні в Україні краща якість і швидкість Інтернету аніж в європейських країнах чи навіть в США.

Щось подібне відбувається в аграрному секторі України – наші виробники та фермери впроваджують найсучасніші технології і можуть конкурувати на світовому ринку.

В цій ситуації Українська зернова асоціація є певним носієм досвіду та знань, який потрібен українському агровиробнику.

Адже переважна частина членів УЗА – це великі транснаціональні компанії зі 100-літнім досвідом роботи в щонайменше 160 країнах світу.

З огляду на це, УЗА може допомогти покращити аграрний сектор України і скерувати розвиток національного агробізнесу найкращим шляхом.

Сьогодні ми вольовими методами відсовуємо подалі бажання консерваторів з їхнім бубонінням про “так наші діди та батьки працювали”, що поступово переходить у “все пропало”.

Що ж робити українському аграрію в умовах старіння навколишнього професійного середовища? Відповідь одна – перестрибувати сходинки світового технологічного прогресу – оновлюватися та впроваджувати найновіші технології.

Під час бізнес-конференції “Новий vs Старий елеватор “, який УЗА провела минулого тижня, ми розглядали дуже прикладне питання: що вигідніше – будувати новий елеватор чи модернізувати старий?.

На конференції, за участю представників галузі – провідних компаній та експортерів, економічно довели, що будівництво нового елеватора з сучасним обладнанням не лише фінансово вигідніше, але й дозволяє економити кошти на площі зайнятої території, на оперативності роботи елеватора тощо.

Загалом витрати нового елеватора на тонну переробки (приймання, зберігання, відвантаження тощо) в середньому вдвічі нижчі, аніж у старого – $7 проти $14.

Першопрохідці в сфері створення нових потужностей зберігання вже зрозуміли, що оптимізація і підвищення ефективності на кожному етапі аграрного ланцюжка – з лану до столу, дозволяє агровиробнику заробити більше.

В ефективності роботи на всіх етапах від виробництва до реалізації ховається додатковий дохід аграрія. Адже зерно – це біржовий товар, а відтак ціна на нього формується на світовому ринку з позиції попиту, а не пропозиції.

Таким чином, якщо у світі ціна на тону пшениці – 190 доларів, то від цієї ціни віднімаємо витрати на логістику, зберігання та інші супутні процеси і отримуємо вартість пшениці у виробника.

В ланцюгу реалізації зерна елеватор відігріває ключову роль. Це ніби хаб, що накопичує зерно, доводить його до потрібних кондицій – якості та безпеки продукції та формує товарні партії необхідного обсягу.

В Україні налічується близько 1200 елеваторів (офіційно зареєстровано в ДП “Держреєстр” трохи більше 900), при цьому лише 100-150 з них дійсно відповідають сучасним вимогам, а 60-70% є взагалі морально і фізично застарілими.

Для повноцінної конкуренції на ринку елеваторів, Україна потребує ще 300-400 нових потужностей. В грошовому еквіваленті – це 4,5 -8 млрд. доларів інвестицій.

Елеватор це не лише ключова ланка зернового ланцюга, що забезпечує стабільний експорт та продовольчу безпеку країни, це й розвиток місцевих громад, зайнятість місцевого населення, інвестиції в дороги та інфраструктуру населеного пункту.

Елеватор – це фактично “містоутворююче” підприємство, на якому стоїть село, місто чи цілий район.

Скажімо, непоодинокі випадки, коли елеватор будував дитячі садочки і школи в регіоні, відновлював асфальтове покриття, розчищував та зариблював річки, газифікувував населений пункт.

Таким чином, елеватор окрім податків, несе і дуже важливу соціальну функцію в регіоні.

Якщо раніше критерієм для обрання місця для будівництва елеватору була відсутність конкурентів в радіусі 30 км, то наразі основним критерієм є можливість вивезти зерно з елеватору до порту.

Таким чином, ключовим фактором для будівництва елеватора є доступ до залізниці та, як наслідок, можливість формування маршрутних відправлень (повний поїзд з 54 вагонів). Таких станцій ми наразі маємо 154, що вантажать близько 50% всього зерна.

Саме тому, агарному ринку разом з “Укрзалізницею” потрібно переглянути можливість відкриття нових маршрутних станцій. За оцінками УЗА, додаткових 200-300 таких станцій повністю закриють проблему транспортування зерна до портів.

За оцінками експертів, середньостатистичний маршрутний елеватор, що здійснює 3-4 оберти за сезон цілком досягає точки окупності на 2 чи 3 рік роботи.

Таким чином, після 3 року роботи власник має значно менші операційні витрати на обслуговування потужностей, менші витрати на енергоресурси, краще обладнання, що дозволяє оперативно приймати і вивантажувати зерно, сучасні технології, що забезпечують якісні та безпекові кондиції зерна.

За попередніми власними опитуваннями гравців на ринку (вибірка не репрезентативна), агровиробник скоріш повезе зерно на сучасний елеватор, ніж на старий, навіть якщо вони знаходяться поряд.

Відповідь досить проста – на нових елеваторах, завдяки технологіям та обладнанню, нема черг. Таким чином, агровиробник за добу може зробити кілька оборотів свого транспорту, натомість на старому елеваторі – через довгі черги – 1 оборот.

Новий елеватор знову виграє у старого за рахунок оперативності роботи та мобільності зерна.

Якщо повернутися до головної тези блогу – чим більш ефективний процес та чим якісніше обладнання, тим більше елеватор може зекономити на витратах, та разом з агровиробником отримати більший дохід. В цьому випадку, елеватор в ланцюгу поставки відіграє ключову роль.

Що ж буде з елеваторами, що не модернізуються чи оновляться? Те ж саме, що і з старим мобільним телефоном – він відійде в історію.

Ніхто не докручує до чорнобілого телефону NOKIA сенсорний екран чи перепаює плату задля отримання кращого звуку.

За підрахунками спеціалістів, зруйнувати старий елеватор і на тому ж місці побудувати сучасний – виправдане рішення з фінансової, технологічної та логістичної сторони.

Источник: https://biz.censor.net.ua