Насіннєва галузь України: як кліматичні зміни, війна і тіньовий ринок насіння формують нові правила галузі

Насіннєва галузь України працює в умовах, де кожне рішення – від вибору гібрида до оформлення документів – має ціну. Кліматичні зміни посилюють вимоги до насіння, війна вибиває кадри і здорожчує виробництво, а нелегальний ринок підриває галузь зсередини.

Виконавча директорка Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко представляє організацію, яка об’єднує ключових гравців насіннєвого ринку і відстоює інтереси галузі на національному та міжнародному рівнях. В інтерв’ю AgroNews вона пояснює, як галузь адаптується до нових викликів, чому «сіре» насіння стає загрозою не лише для врожаю, а й для доступу до ринків збуту, та що реально змінилося в насінництві з початком повномасштабної війни.

✅ Клімат в Україні змінюється. Спостерігаються посухи на півдні, нестабільні зими, аномальна спека. Як це вже зараз впливає на насіннєву галузь і які сорти чи гібриди стають більш затребуваними через ці зміни?

Кліматичні зміни вже давно впливають на насіннєву галузь, але важливо розуміти: це глобальний виклик, а не суто український. Скажу більше: порівняно з окремими країнами чи регіонами Європи (наприклад, Румунія або південь Франції) – в Україні ці зміни поки що проявляються відносно м’якше. Водночас вони чітко формують нові акценти у запитах ринку.

Головний тренд, який ми фіксуємо, – посилення вимог до адаптивності. Зростає попит на насіння з такими характеристиками, як посухостійкість, потужна коренева система, швидкий стартовий ріст, високий генетичний потенціал.

Якщо говорити в розрізі наших ключових культур:

• Соняшник – основний запит на підвищену посухостійкість і одночасно посилену стійкість до вовчка, ризики якого суттєво зростають у спекотних і посушливих регіонах, особливо на півдні.

• Кукурудза – затребувані посухостійкі гібриди, які водночас здатні швидко віддавати вологу під час дозрівання.

• Озимі культури – мають поєднувати стійкість до різких перепадів температур із імунітетом до хвороб, зокрема грибкових.

Важливо розуміти, що ці вимоги не є принципово новими, вони існували і раніше. Але зараз вони стали більш жорсткими і комплексними. Фермери очікують “універсальних” рішень: щоб гібрид одночасно витримував стресові умови і забезпечував високу врожайність та якість продукції, зокрема під потреби переробки.

✅ Які інновації в насінництві зараз найактуальніші для України: редагування геному, цифрова сертифікація, нові методи селекції? Що реально впроваджується, а що поки лише на папері?

Важливо розрізняти інновації безпосередньо в селекції та супутні рішення – для функціонування ринку. І якщо говорити про те, що реально впроваджується, то найбільш відчутний прогрес – у цифровізації.

Наприклад, цифрова сертифікація. Це не інновація в самому насінництві, але саме вона забезпечує перехід від паперових процесів до автоматизованих, дозволяє суттєво скоротити часові витрати та зменшити адміністративне навантаження на виробників.

Загалом цифровізація може стати дієвим механізмом для вирішення однієї з головних проблем галузі – захисту інтелектуальної власності, де повна простежуваність насіння (від виробництва до продажу) забезпечує контроль за легальним використанням сортів і гібридів. Сьогодні, на жаль, реальні умови для захисту інтелектуальної власності в Україні відсутні, і це велика проблема.

Що стосується нових методів селекції, зокрема редагування геному, – це, безумовно, один із найбільш перспективних напрямів. Але наразі він більше залежить від регуляторного середовища і чітких правил визначення меж допустимих змін, наближених до природних. Ця сфера активно розвивається у світі, але в Україні поки що залишається швидше на рівні формування підходів.

✅ Нелегальне ГМО присутнє на українських полях, Євросоюз поступово переглядає своє ставлення до редагування геному. Де межа між прогресом і ризиком для України? Чи є у нас чітка відповідь на це питання перед вступом до ЄС?

Межа між прогресом і ризиком у питанні ГМО для України сьогодні визначається не стільки технологіями, скільки правилами гри та економічною доцільністю. Україна вже фактично гармонізувала законодавство з європейськими нормами і задекларувала чіткий курс – бути частиною ринку ЄС, де вимоги до обігу ГМО залишаються жорсткими.

З одного боку, селекціонери зацікавлені у впровадженні інновацій та поверненні інвестицій у свої розробки, незалежно від того, йдеться про ГМО чи інші технології. З іншого – держава має стратегічний інтерес зберігати репутацію надійного партнера, особливо на європейських ринках. Саме тому ключова межа проходить там, де починається відповідальність: будь-яке використання генетичних технологій має бути легальним, контрольованим і економічно обґрунтованим.

Чи є в Україні чітка відповідь перед вступом до ЄС? По суті – так. Законодавча база вже сформована, курс визначений: ГМО в Україні не дозволене до легального вирощування. Інше питання – це ефективність контролю та правозастосування, які й визначатимуть реальну межу між прогресом і ризиком на практиці.

✅ Які нові можливості та складнощі для насіннєвої галузі з’явилися під під час війни, яких не було до 2022 року?

Перший і ключовий виклик – організація виробництва. Галузь відчуває постійний дефіцит кадрів: працівників стає дедалі важче бронювати, а кількість нових фахівців дуже обмежена.

Другий виклик – суттєве здорожчання енергоресурсів і логістики; до цього додаються витрати, пов’язані з безпекою та адаптацією бізнесу до воєнних реалій.

Третій виклик – ризиковість, від якого не можна застрахуватися. Виробництво в Україні сьогодні об’єктивно сприймається як ризикове – як зсередини, так і з точки зору інземних партнерів, і це часто стає визначальним у бізнес-рішеннях.

Водночас, попри всі виклики, напрацьований досвід, експертиза і вже сформований міжнародний авторитет дозволяють українському насінництву утримувати позиції на ринку і залишатися конкурентним. Ми вже перейшли у режим підвищеної стійкості та реальності, коли звикаєш працювати в умовах постійних обмежень і ризиків. Крім того, підвищена увага від державних органів до легального виробника.

✅ Україна отримала визнання еквівалентності насіння олійних від ЄС. Який наступний крок? Які культури ще не мають доступу на європейський ринок і скільки часу це реально займе?

Наступний пріоритет для України – отримання еквівалентності на кормові та олійні трави.

Частину роботи ми зі свого боку вже виконали: у 2025 році були прийняті необхідні нормативні документи, які підтверджують відповідність вимогам ЄС, подані офіційні запити до Єврокомісії. Далі – розгляд, оцінка та проходження всіх процедур погодження.

Щодо термінів – вони залишаються досить варіативними. За нашим досвідом, отримання еквівалентності зазвичай займає від одного до двох років – так було у випадку з олійними культурами. Водночас по сої вдалося пройти процедуру приблизно за півтора року – завдяки вже напрацьованому досвіду та паралельним процесам. Тобто реалістичний горизонт для отримання еквівалентності нових культур – це 1-2 роки за сприятливих умов, але з урахуванням складності процедур це може тривати і довше.

✅ Приблизно 80% ринку соняшнику і кукурудзи – це іноземна генетика. Чи є у України шанс і стратегія змінити це, або ж і в подальшому ми купуватимемо гібриди? 

Питання про “80% іноземної генетики” не зовсім об’єктивне в логіці заміщення, адже сучасна селекція давно є глобальним процесом. Гібриди – це результат співпраці, обміну досвідом і селекційних програм у різних країнах. Один і той самий продукт може поєднувати напрацювання команд із кількох регіонів і адаптуватися під різні кліматичні умови.

Україна вже є частиною цього міжнародного процесу. В Україні проводяться селекційні дослідження іноземними компаніями, наявні селекційні та дослідні станції, хоч і дуже контрольовані зразки для використання зі сторони контролюючих органів. Українські селекціонери працюють як всередині країни, так і за її межами, а окремі компанії, такі як “МАЇС”, демонструють, що вітчизняна генетика може бути конкурентною і виходити на зовнішні ринки.

Тому ключове питання – не стільки “замістити іноземне”, скільки розвивати власну участь у глобальній селекції та нарощувати виробництво насіння в Україні. І тут є позитивна динаміка: по стратегічних культурах, зокрема кукурудзі, країна вже довела, що здатна забезпечувати повноцінне виробництво.

Водночас є об’єктивні обмеження. Наприклад, у виробництві насіння соняшнику потрібне просторове ізолювання посівів для збереження чистоти гібридів. В умовах високої насиченості українських полів товарними посівами забезпечити такі ізоляційні зони надзвичайно складно. Саме тому повний перехід на внутрішнє виробництво в цьому сегменті виглядає малоймовірним.

Отже, наша стратегія має полягати не у відмові від імпортних гібридів, а в посилення власної ролі в міжнародному ланцюгу виробництва та створення продукту, тобто участі у селекційних дослідженнях, та розвитку локального і регіонального виробництва там, де це економічно й технологічно виправдано. 

✅ Фермери під час війни почали більше економити на насінні, зокрема, купують нижчу репродукцію, беруть “сіре” насіння, сіють власний матеріал. Наскільки це масово і яка ціна такої економії для врожаю?

Точно оцінити масштаб цього сьогодні складно, адже офіційної статистики немає – жоден державний орган не надає даних щодо використання “сірого” чи несертифікованого насіння.

Варто розуміти, що “сіре” насіння – це не обов’язково підробка, а часто незаконне використання чужої генетики без дотримання технологій. Фермер може заощадити умовні 20 доларів на гектарі, але втратити. Адже випадки виявлення – реальні. Наступний момент: можна суттєво недоотримати запланований результат через втрату врожаю або погіршення його якості. І ключове – заздалегідь продумати, які документи будуь підтверджувати усе.

Окремий аспект – відповідальність. На практиці негативний результат нерідко списують на “поганий гібрид”, хоча причина може бути саме у використанні неоригінального або неправильно відтвореного насіння.

Крім того, це вже питання не лише економіки, а й доступу до ринків. Сучасні вимоги, особливо в експорті, все більше базуються на простежуваності продукції. І якщо господарство не може підтвердити походження насіння, це може стати бар’єром для продажу. Тому й виходить так, що короткострокова економія на насінні часто обертається довгостроковими втратами – як у врожайності, так і в можливостях реалізації продукції.

✅ Чи вдалось Україні зайняти нішу на ринку насінництва, після того як на росію наклали санкції?Чи цю можливість перехопили інші країни?

Для України дійсно відкрилося “вікно можливостей” на ринку насінництва. Водночас конкуренція за цю нішу триває, і частину можливостей також підхопили інші країни.

Ключовий фактор тут – не стільки сам факт санкцій, скільки здатність країни запропонувати стабільні та зрозумілі умови для бізнесу. Йдеться про все в комплексі: регуляторне середовище, ефективність держуправління, якість взаємодії з міжнародними партнерами, передбачуваність правил гри.

Україна має сильну базу для розвитку – і з точки зору селекції, і як частина глобальної системи насінництва. Але щоб конвертувати це у реальну частку ринку, недостатньо лише потенціалу – слід системно розвивати партнерства з міжнародними компаніями та інтегруватися у виробничі й селекційні ланцюги. У такий спосіб Україна зможе закріпитися як повноцінний гравець на світовому ринку насінництва.

✅ Дрони, точне землеробство, цифрові реєстри – це все технології, які змінюють агро. Як це впливає на вимоги до самого насіння? Чи з’являються нові характеристики, які раніше взагалі не були потрібні?

Все, що ви зазначили вище, дійсно трансформує агросектор, але на насінництво вплив таких інструментів поки є опосередкованим. Ці технології – більше про управління, аналітику, ефективність використання ресурсів. Вони дозволяють точніше висівати, диференційовано вносити добрива, краще контролювати стан посівів і відстежувати походження продукції. Тобто це супутні сервіси, які підсилюють реалізацію потенціалу вже існуючих гібридів. Базові вимоги до насіння залишаються незмінними: стабільна врожайність, стійкість до стресів, адаптивність до кліматичних умов.

Водночас змінюється інше: чим активніше розвиваються цифрові технології, тим більше вони “підсвічують” ефективність конкретного гібриду в полі. Тому насіння і супутні технології мають розвиватися синхронно: не змінюючи суті продукту, але підвищуючи вимоги до його стабільності та передбачуваності в різних умовах.

✅ Чого не вистачає насіннєвій галузі України для повноцінного розвитку? Які ви би виділили основні проблеми?

Базова проблема – це захист інтелектуальної власності. Без зрозумілих правил, які працюють, у цій сфері всі інші зміни – регуляторні, технологічні чи інфраструктурні – матимуть обмежений ефект.

Селекція – це інвестиційно ємна галузь, і вона напряму залежить від того, чи повертаються вкладені ресурси, чи ні. І виробники, і фермери мають чітко розуміти умови використання насіння, відповідальність за порушення, цінність інтелектуального продукту. Тому важливий чесний діалог між усіма учасниками ринку та формування культури поваги до інтелектуальної власності. Без цього розвиток галузі буде залишатися обмеженим, незалежно від інших позитивних змін.

https://agronews.ua