УЗА категорично проти запровадження державного регулювання цін на зерно

Українська зернова асоціація звернулася до Голови комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики та депутатів з листом і пересторогами про те, якої значної шкоди може завдати державне цінове регулювання на ринку зерна. Як відомо, у ВР зареєстровано Проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» щодо цінового регулювання зернових ресурсів України №4277 від 28.10.2020, який передбачає запровадження державного регулювання закупівельних цін на зерно в Україні.

Сьогодні Україна виробляє вдвічі-втричі більше зернових та олійних культур, аніж здатна спожити сама. Останніх кілька років підряд виробництво зернових та олійних перевищує 85 млн т, при цьому внутрішнє споживання не перевищує 30 млн. т. А минулий маркетинговий рік став рекордним для України як з виробництва – 98 млн. т, так й експорту – 62 млн. т зернових та олійних. Україна змушена просто експортувати надлишки зерна та олійних, оскільки не здатна спожити стільки зерна самостійно, а це дає змогу заробити додаткові кошти аграріям та країні. Так, у 2019 році Україна отримала лише від експорту зернових культур понад $9,6 млрд і за цим показником посіла друге місце у світі після США. Загалом же експорт зернових та олійних культур з продуктами їх переробки приносить близько $16 млрд щорічно, а весь аграрний експорт забезпечує понад 40% валютних надходжень та є основним сьогодні фактором підтримки економіки України. Понад те, Україна має значний потенціал до нарощування обсягів виробництва зерна за рахунок підвищення врожайності культур.

У зв’язку з тим, що Україна експортує вдвічі більше зерна, аніж споживає сама, і при цьому зерно – це біржовий товар, то ціни на нього формуються на світових ринках – це основний індикатор для українського зернового ринку. При цьому, для міжнародної торгівлі характерна розмаїтість цін, яка проявляється в тому, що один і той же товар може бути проданий за різними цінами, залежно від часу й місця продажу, від взаємовідносин між продавцем і покупцем, від умов угоди, характеру ринку й джерел цінової інформації. Понад те, на світовому ринку є постійні цінові коливання, присутня система надбавок і знижок, які встановлюють в залежності від ринкової кон’юнктури, місця і часу торгової угоди тощо.

Українське зерно не виняток і ціни на нього формуються на міжнародних ринках, а не виробниками чи постачальниками зерна. Відтак ринок сам регулює чи встановлює мінімальні та максимальні ціни на зернові та олійні культури. В умовах ринкових механізмів, будь-яке державне регулювання цін призведе до вкрай негативних наслідків, включно зі зниженням попиту на українське зерно, а відтак формування надлишкових запасів, падіння цін та зрештою зменшення виробництва зерна та стагнації галузі. Економіка може втратити понад $10 млрд експорту, а це катастрофічно зменшить бюджетні надходження та негативно позначиться на курсовій стабільності української гривні.

УЗА безумовно пишається тим, що за останні 30 років вітчизняна аграрна галузь не лише не втратила позиції порівняно з 1991 роком, але стала сильнішою та розвиненішою – суттєво наростила обсяги як виробництва, так і експорту. Так, всього 20 років тому Україна збирала урожай на рівні 35-40 млн, а експорт ледве сягав 10 млн т. Сьогодні виробництво плавно рухається до позначки 100 млн т щорічно та експорту в 70 млн т. Таких результатів вдалось досягнути в першу чергу через відсутність втручання держави в питання розвитку галузі, працьовитість українських аграріїв, інвестиції в галузь та культуру торгівлі, що була принесена міжнародними компаніями.

Враховуючи європейський вектор руху України до цивілізованих практик ведення бізнесу, вітчизняні парламентарі та урядовці повинні усвідомлювати ті негативні наслідки державного регулювання цін, які пережили європейські країни в минулому столітті. Державне регулювання цін на зерно чи встановлення мінімальних чи максимальних цін на зернові та олійні культури відкине аграрну галузь України в планово-адміністративні економічні умови, за якими ринкові механізми втратять будь-який сенс. В таких умовах не буде розвиватись галузь, інвестиції наблизяться до нуля, а компанії, що забезпечують ліквідність на вітчизняному ринку зерна та дають можливість українському аграрію обирати кому і за якою ціною продати вирощене зерно, вимушені будуть залишити нашу країну. Такий сценарій однозначно призведе до стагнації аграрної галузі, відновлення якої потребуватиме десятки років та мільярди інвестицій.

УЗА особливо підкреслює, що на українському ринку зерна відсутні будь-які прояви монополії, понад 20 компаній забезпечують близько 80-90% експорту, а відтак здорова конкуренція між ними дозволяє оптимізувати ведення бізнесу та підвищувати ефективність виробництва і експорту зерна.