Зв'язатися з нами
Search
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in excerpt
Search in comments
Filter by Custom Post Type

/ Реєстрація

Україна та Азія: не втратити можливості

Назад до думок експертів

Ринок Азії становить близько 40% від структури експорту України. Чи є перспективи його розширення?


 

 

ХХІ століття стане століттям Азії. Цю фразу часто можна почути на економічних форумах, присвячених інвестиціям та міжнародній торгівлі. Ріст споживання, розвиток інфраструктури та освіти, технологій та нових ніш – це все про Азію. 

Водночас неможливо знайти на карті світу більш різноманітний регіон де держави настільки сильно відрізняються одна від одної. Тому єдиного підходу для роботи на зовнішніх ринках тут ніколи не було і не буде.

Україна не стоїть обабіч світових трендів. Вітчизняні експортери активно освоюють все нові і нові регіони, а державна зовнішня політика останні роки все більше приділяє уваги цьому континенту. 

Наприклад експорт до Китаю за результатами 2020 року може більше, ніж у два рази перевищити український експорт до Росії.

Незважаючи на перспективність, закріпитися на ринках азійських держав дуже непросто. Це завдання під силу тільки у випадку злагодженої, спільної та кропіткої праці державних інституцій та приватного сектору.

За прогнозами, за результатами 2020 року доля постачання українських товарів на азійські ринки в загальному показнику експорту, буде становити близько 40%. За останніми даними української статистики, найважливіші регіони це:

  • Китай (14% від загального експорту);
  • Близький Схід (Gulf Cooperation Council – 3%, Туреччина – 5%, решта країн регіону – 3%, всього — 11%);
  • країни Південної Азії (5%, із значною домінантою Індії);
  • АСЕАН (4%, при цьому в регіоні виділяється Індонезія).

На ці чотири регіони приходиться близько 34% всього українського експорту. Основа його – продукція агропромислового комплексу. 

Це не тільки зерно, але й олія, продукція тваринництва та інші харчові продукти. Саме в подальшому розвитку агроекспорту вбачається розвиток взаємної торгівлі.

Азія займає ключове місце в роботі Держпродспоживслужби щодо відкриття нових ринків для українських експортерів. Це дуже кропітка робота. Вона включає в себе визначення вимог до імпорту, проведення оцінки ризику, аудиту системи, узгодження двосторонніх документів, інспектування та навчання.

На сьогодні в фокусі нашої діяльності ринки 17 держав Азії. Їх умовно можна розбити на декілька груп:

По-перше, це Китай. Експорт української продукції до Піднебесної росте дуже високими темпами і за 10 місяців минулого року склав 88%! 

На сьогодні ведеться робота щодо відкриття ринку КНР для 15 товарних позицій. Мова йде про продукцію галузі птахівництва, зернові, зернобобові та олійні; ягоди та фрукти; рибні продукти; корми та комбікорми; борошно; соєвий шрот.

Друга група — це надперспективний ринок країн АСЕАН. Держави регіону розвиваються вражаючими темпами і українським експортерам потрібно зайняти ніші для подальшого росту об’ємів експорту. 

Зараз ми працюємо над відкриттям ринку Індонезії для українських експортерів м’яса птиці; Малайзії – для експортерів яєчних продуктів, молочної продукції та м’яса птиці; Сінгапуру — кормів; В’єтнаму – риби і рибопродуктів та яєць і яєчних продуктів.

Третя група — це країни Gulf Cooperation Council. Це більш традиційні для наших експортерів ринки, які Україна почала освоювати вже багато років тому. 

Але й тут є поле для роботи. Так, наші зусилля зараз направлені на відкриття ринків: Катару — для українських експортерів худоби, меду та інкубаційних яєць; Кувейту — для постачання худоби, молочних продуктів та перероблених продуктів; ОАЕ – худоби.

Четверта група — це інші країни Близького Сходу. Проводиться робота по відкриттю ринку Туреччини та Йорданії для українських експортерів молочних продуктів, Іраку – продукції птахівництва, Ізраїлю – яєць та баранини.

П’ята група — це країни Південної Азії. У фокусі нашої діяльності: Індія та Шрі-Ланка, де ми домовляємося про відкриття ринку м’яса птиці, а також Пакистану, куди маємо намір постачати яйця.

Шоста група — це країни Далекого Сходу. Служба проводить роботу для встановлення можливостей для експорту молочних продуктів в Японію та продукції птахівництва і молочної галузей в Південну Корею.

Зайти на азійські ринки дуже нелегко, адже конкуренція на них висока. По цій же причині їх також і легко втратити, якщо легковажити питанням домовленостей щодо вимог до продукції. 

На жаль, останнім часом Службі іноді доводиться “гасити полум’я” в міждержавній торгівлі через нехтування такими вимогами з боку експортерів. 

Переконана, що здоровий глузд все ж таки переможе і Україна зможе закріпитися на дуже перспективних азійських ринках.

Адже з кожним роком економіка країн Азії буде рости не тільки кількісно, але й якісно. Сьогодні на велетенських просторах від Калімантану до Тянь-Шанських гір формується новий клас споживачів. 

І Україна не має права втратити шанс на отримання своєї долі на цих перспективних ринках. Потрібно пристосовуватися до місцевих спільнот, підганяти відповідні стандарти, застосовувати нові рішення. 

Наприклад, вкрай цікавим є сегмент халяльної (кошерної) продукції. Причому збільшення її поставок із України може відбуватися не в традиційний для нас регіон Близького Сходу, а в АСЕАН, перш за все, в Індонезію.

Також потрібно пам’ятати, що міжнародна торгівля – це тільки один із перших кроків співробітництва. Україна та держави різних регіонів Азії мають величезний потенціал для інвестицій та поглиблення відносин у дуже багатьох сферах.

Тож якщо в світі ХХІ століття може стати століттям Азії, то для України воно повинно пройти під знаком освоєння найперспективніших азійських ринків на планеті.

https://www.epravda.com.ua

Інші думки

Зв'язатися з нами

© Асоціація
виробників, переробників та експортерів зерна
, 1997-2021.
При цитуванні і використанні будь-яких
матеріалів посилання на Українську зернову
асоціацію обов'язкове. При використанні в
інтернет обов'язкове так само гіперпосилання
на http://uga.ua Розробка сайту