Розвиток зернового ринку України

Цього року в нас одразу декілька важливих дат. 20 років конференції Grain & Maritime Days in Odessa, яку АПК-Інформ проводить разом з Interlegal. За ці роки український зерновий ринок не просто змінився, він виріс у всіх сенсах цього слова. Сьогодні Україна в трійці найбільших постачальників зерна на світовий ринок, і її роль у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки є великою. Ще ми пам’ятаємо, що 25 років Interlegal виповнилося минулого року, але, зважаючи на пандемію, святкування розтягнулося майже на рік. Про розвиток зернового ринку протягом 20 років, саме про юридичний бік цього процесу, АПК-Інформ поговорив з Артемом Скоробогатовим, партнером Міжнародної юридичної служби Interlegal.

Артем Скоробогатов партнер Interlegal

– Артеме, на Вашу думку, як змінився зерновий бізнес в Україні за останні декілька десятків років?

– Дякую за інтерес до нас. Дійсно, у нас як у 25-річної юридичної фірми, яка спеціалізується на агротрейді та міжнародних перевезеннях, є унікальна можливість у динаміці спостерігати за розвитком ринку як радник усіх його гравців: покупців, продавців, перевізників, експедиторів, терміналів тощо. І ми безпосередньо беремо участь у безлічі вирішень абсолютно різних ризикових сценаріїв, причина яких – як людські помилки або умисел, так і об’єктивні фактори чи події у світі.

Так, багато чого змінилося. Всередині країни легко побачити фундаментальні зміни в інфраструктурі та технологіях, комунікації, структурі ринку. В світі теж багато чого змінилося, як мінімум Україна вже 13 років член СОТ, що дало нові можливості аграріям. Завдяки всьому цьому змінилися і роль України як учасника світового ринку агропродукції, і сам ринок усередині країни. Тобто змінилося майже все.

– Чому майже? Що є незмінним?

– Найстабільніше, напевно, – це люди.

Незважаючи на те, що виросло багато нових фахівців в агробізі та біля нього, основний кістяк галузі той самий, що і 10-15 років тому. І це, на мій погляд, не лише запорука успіху галузі, а й один зі стовпів збереження державності в цей нелегкий для країни час. Агробізнес – це не тільки значна частина доходів України, а й сотні тисяч освічених і незалежних людей, добробут і успіх яких нерозривно пов’язані з українською землею та її плодами. Землю не можна забрати із собою і виїхати жити до іншої країни, тому вони будуть триматися за неї та захищати свої інтереси. А, на відміну від вугільної промисловості та металургії, це величезна кількість незалежних і конкуруючих між собою бізнесів та фахівців. Дуже потужне ком’юніті, здатне об’єднуватися і постояти за себе. Результатом формування цього лобі є той факт, що вже багато років будь-які державні ініціативи та законодавчі зміни, які стосуються агропромислового комплексу, обов’язково попередньо обговорюються з представниками агробізнесу. Давно немає практики спонтанних експортних бар’єрів (мораторії та ін.), не узгоджених із галузевими асоціаціями, як ми можемо спостерігати в окремих конкуруючих із нами державах. Це суттєве досягнення, з яким державі доводиться рахуватися.

– Які зміни в інфраструктурі Ви вважаєте головними?

– Аграрна інфраструктура змінилася колосально. Тут складно виділити щось одне.

Україна несуттєво змінила споживання агропродукції за останні роки, що не дивно, оскільки кількість населення країни продовжує знижуватися.

При цьому обсяги виробництва значно збільшуються завдяки підвищенню досвіду та технологічності виробництва – грамотне використання добрив, якісний підбір насіннєвого матеріалу й ін.

А це означає, Україна може і повинна з кожним роком експортувати все більший обсяг продукції, як мінімум поки не наздожене за врожайністю інших агроекспортерів.

У розрахунку на цей сценарій усі ці роки ударними темпами зростали та продовжують рости потужності з внутрішнього зберігання, які дозволяють зберігати якість зерна протягом багатьох місяців в очікуванні на сприятливу експортну ціну.

Але агропродукцію не можна зберігати вічно, відповідно, рано чи пізно її потрібно продати та вивезти з країни.

Україна історично має велику кількість морських портів, і абсолютно логічно, що основний обсяг агропродукції експортується морським шляхом. Цей сегмент інфраструктури також істотно змінився.

Завдяки, а іноді і всупереч державно-приватному партнерству постійно триває процес днопоглиблення в українських портах, що дозволяє збільшувати розмір і кількість оброблюваних морських суден і стимулює розширення існуючих та будівництво нових портових терміналів.

Коли голковим вушком стала логістика між внутрішніми елеваторами та портовими терміналами, істотні зміни торкнулися внутрішньої логістики. З’явилися лінійні перевезення залізницею, приватні парки залізничних вагонів, активно ведеться розмова про приватну залізничну тягу, не припиняється боротьба з перевантаженням на автомобільному транспорті. Кілька років знадобилося, щоб прийняти Закон «Про внутрішній водний транспорт», який покликано поступово розвантажити та доповнити авто- і залізничну логістику перевезеннями найбільшою водною артерією країни – Дніпром.

– До чого ж привели всі ці зміни?

– Головне те, що істотно змінився ринок торгівлі.

Якщо раніше при перевезенні від поля до порту було 4-5 посередників і кожен заробляв від 2 до 10 доларів на тонні, то тепер таких посередників максимум 2 і нерідко вони працюють із ризиком негативної маржі.

Причин такого становища багато, але в основному – це швидкість отримання інформації, її якість і обмін такою інформацією. Повсюдне впровадження Інтернету та мобільних пристроїв, підвищення володіння англійською мовою й одночасне збільшення російськомовного обсягу інформації та інструментів для обміну інформацією колосально збільшило можливості та комерційну грамотність виробників і трейдерів.

Дрібним і великим виробникам, які самі не встигають або не хочуть стежити за ціновими змінами та тенденціями, готові прийти на допомогу експерти, які вийшли у вільний політ із великих торгових компаній і надають комерційні послуги з аналітики цінових ризиків.

З’являються і розвиваються IT-майданчики, які допомагають отримувати кращі цінові пропозиції на свій товар із перевіреними контрагентами, прямо «не виходячи з дому».

І все це при значному збільшенні можливостей з якісного та довгострокового зберігання практично будь-яких обсягів, про які я говорив вище.

– Ви часто говорите у виступах про укрупнення гравців на цьому ринку.

– Так, це теж відіграє роль. У першої двадцятки ринку ситуація докорінно відрізняється від середніх і невеликих трейдерів. Ще є українська специфіка. Наприклад, ряд великих і всім відомих дефолтів минулого року істотно змінили становище на ринку. В першу чергу, посилилися вимоги комплаєнсу в міжнародних компаніях. Вони стали вибірковіше, уважніше, вимогливіше.

До жорсткого комплаєнсу додався фактор деофшоризації. Колись ми проводили семінари про те, як відкрити компанію та банківський рахунок за кілька днів. Сьогодні відкрити рахунок в іноземному банку та почати працювати стало істотно складніше. Держави і регулятори виставляють свої жорсткі вимоги, і змінювати компанії як рукавички більше не виходить. І в цьому, звичайно, багато плюсів для правил гри в цілому. Кинути компанію та відкрити нову, якщо угода не є вигідною, не так просто, люди більше дорожать своєю репутацією і своїми інструментами. У довгостроковій перспективі це робить ринок більш цивілізованим, а ведення бізнесу – передбачуваним. Тому нас вкрай радує, як зростає наша корпоративна та податкова практика щодо побудови довгострокових репутабельних корпоративних структур. Кік, Beps, податкове структурування – все це питання, які стали звучати в запитах клієнтів істотно частіше. А це означає, що бізнес змирився з новою реальністю та пристосовується до неї.

– Стає більш цивілізованим?

– Можна і так сказати. Справа в тому, що інформація сьогодні поширюється майже миттєво. Якщо хтось на ринку не виконує свої зобов’язання, то про це моментально дізнаються всі.

Згадайте торішні дефолти. Всі говорили, що зараз буде щось страшне, всі оголосять дефолти… Нічого такого масово не сталося. Більшість компаній зуміли домовитися, і майже всі так чи інакше дійшли компромісу з контрагентами. З юристами або самостійно – не так важливо. Важливо, що ринок зумів домовиться, зберегти відносини, зберегти бізнес.

– Ви говорите про те, що ринок укрупнюється. В який бік іде цей процес?

– Так, усім видно чітку вертикальну інтеграцію. Майже в усіх великих холдингів уже є свої термінальні потужності, транспортні компанії, транспорт, утому числі і залізничний. Зараз відкриття річкового судноплавства серйозно стимулює інвестиції в річковий флот на Дніпрі. Майже всі замовники угод з купівлі-продажу флоту, які були у нас цього року, це – агробізнесмени. Реєструють флот під український прапор, прапор Словаччини, Молдови, Грузії. Ми полюбляємо такі угоди, тому що вони великі, цікаві, клієнтам потрібно структурувати компанію, структурувати угоду, розробити договірну базу з урахуванням міжнародної специфіки.

Найскладнішим викликом для нас як юридичного бізнесу є підтримка потрібної швидкості та якості послуг з урахуванням зростаючого попиту й активного розширення ринку. Від нас це вимагало розширити штат до 60 осіб в одеському офісі, запросити фахівців із найрізнішим бекграундом та інтегрувати їх у систему компанії. Наприклад, група фахівців з англійського права у нас постійно розширюється, і рівень цих фахівців ми відзначаємо як найвищий на Чорному морі.

– З чим ще пов’язані складнощі?

– Ще складність, з якою ми раніше не стикалися так часто, – конфлікт інтересів. Кількість клієнтів з аграрної сфери стала такою великою, що ми вже кілька разів були змушені ставити клієнтів перед вибором: або відмовляємо обом, або шукаємо взаємовигідне рішення. На щастя, вихід знайшовся – обидва клієнти залишилися в нормальних ділових відносинах, ділові зв’язки стали тільки міцнішими, і від цього виграли всі.

– А якщо клієнти в Європі чи Азії? Наскільки важко налагодити комунікації за кордоном, є ж місцева специфіка?

– Після вступу до СОТ перед Україною відкрилося багато нових можливостей. У тому числі цьому сприяло реформування внутрішньоукраїнських процесів. Україна ввірвалася на ринок агропродукції Китаю, Азії, в планах Африка. Нам вдається бути корисними клієнтам завдяки мережі чорноморських і асоційованих офісів. Роботи в зв’язці з нашими офісами в Туреччині, Грузії, Болгарії, Румунії стало більше. В Європі часто ми підключаємо італійський, іспанський офіси, які дуже швидко знаходять спільну мову з покупцями українського зерна, до того як суперечки переходять у гарячу фазу конфлікту.

Китайські та індійські колеги частіше допомагають рятувати контейнерні вантажі, які застрягли в портах. Цього року ми відкрили China desk, щоб наповнити нашу співпрацю за китайським напрямком новим змістом.

– Якщо постаратися ранжувати проблеми українських трейдерів, з якими звертаються найчастіше, то це буде…

– На першому місці – якість і врегулювання всіляких претензій у зв’язку з цим з англійського права.

Наприклад, питання органічної продукції, пестицидів, ветеринарна та фітосанітарна історія тощо. Це дуже болюча тема українських трейдерів. Тому вимоги знання законодавства країн ЄС, Азії та Африки, які час від часу змінюються, виходять на перше місце. Особливо з урахуванням вартості фрахту. Адже навіть одне судно, яке не приймає покупець за якістю, може істотно ускладнити життя трейдеру, заморозити фінанси або навіть завдати серйозних збитків. При цьому з питаннями якості, як правило, пов’язані найцікавіші ринки, і мати можливість роботи з ними вкрай заманливо.

На другому місці – проблеми з фінансами та банками. На допомогу нашим клієнтам тут найчастіше приходять колеги з асоційованих офісів Кіпру, Швейцарії, Польщі. Доводиться витягувати гроші клієнтів зі слабких банків або розморожувати суми на рахунках у зв’язку з тим, що транзакції або діяльність компанії клієнта здалася підозрілою банку або правоохоронним органам.

Далі питання, пов’язані з правоохоронними органами, перевірками, арештами, блокуваннями вантажів на терміналах, яких стало істотно менше, але розслаблятися поки зарано.

Ну, і традиційні проблеми з кількістю вантажу або затримками в розрахунках теж не можна скидати з рахівниці.

Загалом, роботи вистачає. І, сподіваємося, на наше століття вистачить, оскільки ми завжди бажаємо агробізнесу лише процвітання.

Тому що від нього залежить і процвітання України. А нам тут жити ще років 25 точно.

https://www.apk-inform.com