Зв'язатися з нами
Search
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in excerpt
Search in comments
Filter by Custom Post Type

/ Реєстрація

Пшениця по стандарту: що хочуть змінити у вимогах до зерна?

Назад до думок експертів

В Україні планують змінити стандарт на пшеницю, аби він відповідав світовим вимогам. На думку експертів, це полегшить експорт зерна з України.


Ігор Герасименко – журналіст Agravery.com, аналітик ринку ЗЗР


 

Інститут зернових культур НААН України розмістив на своєму сайті проект нового стандарту на пшеницю. До цього останні зміни стандарту були у 2010 році.

У новому документі пропонується зменшити кількість класів м’якої пшениці та збільшити вимоги для тих класів, які будуть регулюватись стандартом. Пропонують залишити лише чотири класи м’якої пшениці, для яких будуть збільшені натура для першого класу з 760 до 775, а для другого – з 740 до 750 г/л. Збільшиться число падання для другого та третього класів з 180 та 150 до 220 та 180 секунд відповідно. Якість клейковини для третього класу пропонують збільшити з 20-100 одиниць до 45-100 одиниць приладу ВДК. Зменшать кількість зерна злакових культур у зерновій домішці для першого класу з 4% до 3%. Четвертий клас буде відповідати шостому класу у діючому стандарті. Хоча і тут є деякі зміни: наприклад, пропонують зменшити вміст сміттєвої домішки з 5 до 3%. Вміст гальки, шлаку та руди зменшено з 1% до 0,15%. Вміст шкідливої домішки пропонують зменшити з 0,5% до 0,2%. Також хочуть зменшити вміст кожного з видів іншого токсичного насіння з 0,1 до 0,05%.

Для чого це робиться та як це вплине на торгівлю пшеницею в середині країни та на зовнішніх ринках, Agravery.com цікавився у експертів галузі.


 

Марія Колесник, заступник директора компанії «ProAgro Information Company»

 – Якщо введуть цей стандарт, то буде дуже добре. У нас в країні є проблема змішування. Наприклад, у трейдера є контракт, протеїн має бути, скажімо, 12%, тоді як у нас третій клас – це 11%, а другий клас – 12,5%. Отже, трейдеру потрібно додати до другого класу частину фуражної пшениці. На звичайному лінійному елеваторі таке змішування провести неможливо. Це відбувається на портових елеваторах і створює додаткові проблеми. А продавати більш якісне зерно по ціні менш якісного для трейдера не цікаво. І так само це добре для товаровиробника. Якщо будуть чіткі норми і він виростить якісне зерно, то він отримає більше грошей за нього.

Цей стандарт давно потрібно було змінити, уніфікувати його під потреби наших основних покупців. Якщо іде зерно з Франції чи Румунії, то воно відповідає усім стандартам, тоді як наша пшениця із них вибивається, а отже стає дешевшою. Взагалі у світі є два класи пшениці, а усе інше вважається фуражом. У нас же ситуація із такою великою кількістю класів пшениці виникла багато років тому, коли в Україні була нестача продовольчого зерна. І тоді для забезпечення внутрішніх потреб хлібопекарської галузі ввели таку кількість класів і дозволили використовувати навіть п’ятий клас. А тепер ми виправляємо цю ситуацію і намагаємось вийти на світові стандарти. Набагато легше торгувати, коли ваше зерно відповідає вимогам, які є у країнах-споживачах вашої продукції.


 

Олексій Єрьомін, керівник департаменту управління ціновими ризиками компанії «SP Advisors»

 – Я бачу лише позитивні моменти у цьому проекті. Його прийняття в першу чергу допоможе трейдерам, це призведе до збільшення кількості відвантажень на зовнішні ринки. Наразі наші стандарти не відповідають світовим і трейдери вимушені підлаштовуватись, аби продати зерно. Вони роблять суміші із різних класів, аби отримати той стандарт, який існує у країні до якої він постачається. Із прийняттям нового стандарту у змішуванні не буде потреби і це заощадить час та кошти трейдерів. А от на ціну це не вплине, оскільки вона залежить від глобальних ринків. Для сільгоспвиробника це також ніяких складнощів не додасть. Вони найчастіше навіть не знають, яке зерно у них в амбарі лежить. А той факт, що зменшать кількість класів м’якої пшениці та збільшать вимоги до них, також є цілком позитивним фактором. Адже пшениця п’ятого класу по суті вже сміттєве зерно. Я ще розумію зерно 2-3 класу, а вже 4-5 – це пшениця із розряду «не вродилось». А першого класу у нас взагалі майже немає, принаймні я такої пшениці ще не зустрічав. Зменшення кількості класів дозволить відсіяти неякісну пшеницю, яку і так ніхто не купляє. Вона залишиться на внутрішньому ринку і буде реалізовуватись у якості корму для худоби.


 

Микола Горбачьов, голова Української зернової асоціації

– Ми дуже позитивно оцінюємо роботу міністерства над новим стандартом і самі приймаємо у цьому активну участь. Ця робота триває вже декілька місяців і ми вже погодили усі деталі з усіма профільними асоціаціями. Основна ціль нового стандарту на пшеницю – зробити її впізнаваною та зрозумілою для міжнародних ринків. Ми, як асоціація, ставили собі за мету зробити можливою торгівлю пшениці з України із зазначенням того, що ця пшениця, наприклад, другого класу і щоб це зрозуміли на міжнародному ринку. Критерії, які містяться у новому стандарті, нагадують ті, які діють в США та Австралії. Це зроблено для того, аби покупці у інших країнах розуміли, яку пшеницю вони отримають. На сьогоднішній день трейдери купують пшеницю по українським стандартам, а продають її вже по світовим. І лише завдяки досвіду тих людей, що працюють в експортній галузі, в нас досі є експорт товарів, які не відповідають міжнародним стандартам. Трейдерам цей товар треба ще доводити до світового рівня, змішувати різні класи зерна.

Для самих же сільгоспвиробників цей стандарт створить прозорі правила гри, від яких вони тільки виграють. Сільгоспвиробник одразу буде розуміти, чим він торгує, яким експортним показникам відповідає його пшениця. Більше того, це відкриває можливості для експорту безпосередньо перед самим сільгоспвиробником, оскільки не потрібно буде підлаштовувати пшеницю під світові стандарти, змішувати її, аби отримати бажану якість. Для невеликого сільгоспвиробника це створює додаткову ліквідність.

Також ми прагнули змінити метод визначення якості пшениці. Але на сьогоднішній день цього досягти не вдалось. Наприклад, клейковина може відмиватись вручну, а може визначатись за допомогою спеціального прибору. І якість аналізу прибором значно вища. Ручний спосіб є доволі суб’єктивним, адже на якість аналізу впливає жорсткість води, людський фактор та багато іншого. Якби сільгоспвиробник на елеваторі зробив аналіз таким приладом, то він би був дуже здивованим, оскільки його показники були б значно вищими за ті, які покаже ручний аналіз. Але в новому стандарті зберегли спосіб визначення клейковини незмінним, тобто її вміст все ще буде визначатись вручну. Також ми досі орієнтуємось на застарілий показник ІДК, тоді як весь світ опирається на такі показники як W-фактор (енергія деформації – Ред.). Але ми прекрасно розуміємо, що для того, аби визначати якість зерна за W-фактором, потрібно придбати спеціальний прилад – ольвіограф, який коштує $180 тисяч. Проте я сумніваюсь, що усі наші елеватори, яких в Україні більше 1000, зможуть купити такий прилад. Це для них занадто дорого. Але в цілому той проект стандарту, що зараз розміщений для обговорення, треба приймати і з часом повернутись до розгляду от таких моментів із методами визначення якості зерна.

http://agravery.com

Інші думки

Зв'язатися з нами

© Асоціація
виробників, переробників та експортерів зерна
, 1997-2018.
При цитуванні і використанні будь-яких
матеріалів посилання на Українську зернову
асоціацію обов'язкове. При використанні в
інтернет обов'язкове так само гіперпосилання
на http://uga.ua Розробка сайту