Зв'язатися з нами
Search
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in excerpt
Search in comments
Filter by Custom Post Type

/ Реєстрація

Погодні умови та стан рослин сільськогосподарських культур в Україні у липні 2020 року – Національна академія аграрних наук України

Назад до думок експертів

В основних зерносіючих областях України завершується збирання ранніх зернових культур. Цьогорічні жнива розпочалися дещо пізніше, ніж минулого року, але на 5-8 діб раніше за середні багаторічні строки, що впродовж останнього десятиліття відзначається постійно і стало звичайним явищем для вітчизняних аграріїв.

Загалом процес збирання пшениці озимої та інших озимих зернових культур супроводжувався доволі сприятливими погодними умовами, якщо не брати до уваги короткочасні дощі, як правило, зливового характеру, що спостерігалися в усіх регіонах країни. Переважно такі опади не мали суттєвого негативного впливу на рівень урожайності, але дещо гальмували темпи збирання та створювали відповідний мікроклімат для розвитку хвороб колоса, що за певних умов могло призвести до погіршення показників якості зерна.

Цьогорічна аналітична інформація щодо врожайності та валових зборів озимих зернових культур, зокрема пшениці озимої, в різних регіонах країни є доволі строкатою і неоднозначною, що пояснюється, головним чином, великою часткою впливу погодних умов на формування зернової продуктивності впродовж періоду вегетації та рівнем забезпечення і дотримання технологічних вимог при її вирощуванні.

Якщо в південних областях країни через посушливі умови середній рівень урожайності, за попередніми даними, становить близько 3 т/га, то у західних – більше 5 т/га. Разом із тим, в окремих успішних господарствах, де вміло ведеться агрономічна робота, величина вирощеного врожаю на 30-40% вища в порівнянні із середньою по регіону.

Отримані врожайні показники вкотре дають можливість зерновиробникам пересвідчитися у необхідності чіткого дотримання вимог, які ставляться до технології вирощування як пшениці озимої, так і інших озимих та ярих зернових культур.

Найбільш характерною рисою вегетаційного року, який для озимини вже завершився, була його відносна посушливість, яка проявлялася декілька разів і різною мірою позначалася на морфофізіологічному стані рослин. Варто згадати тривалий бездощовий передпосівний період, відсутність достатніх опадів у вересні, січні, квітні, травні та впродовж більшої частини червня, що, безумовно, мало негативний вплив на формування зернової продуктивності рослин, зокрема на посівах після непарових попередників, які відчували гостру нестачу не лише вологи, але й поживних речовин, оскільки ці два фактори тісно пов’язані між собою і мають визначальний вплив на показники врожайності та якості зерна.

Загалом за період весняно-літньої вегетації озимих і ярих зернових культур (березень-червень) випало 127 мм опадів, що було на 48 мм менше в порівнянні із середньою багаторічною нормою. При цьому слід зауважити, що така порівняно незначна кількість опадів відзначалася вперше за останні 10 років спостережень. Більше того, подібна кількість опадів за цей проміжок часу відзначається вже два роки поспіль, що свідчить про значну вірогідність посилення аридності клімату в найближчій перспективі (рис. 1).

На більшій частині посівних площ колосових культур фаза повної стиглості зерна настала в перші дні липня і супроводжувалася повною відсутністю опадів та дуже високою температурою повітря. Це не лише прискорило достигання озимих зернових культур, але й зумовило значний дефіцит продуктивної вологи в ґрунті, кількість якої вже не мала суттєвого значення для рослин на час збирання, але опосередковано свідчила про те, в яких жорстких умовах відбувалося завершення вегетації озимини, особливо після кращих попередників, яка, утворивши значну кількість продуктивних стебел, мала змогу споживати вологу з більш глибоких шарів ґрунту лише за рахунок первинної кореневої системи.

В результаті такого жорсткого гідротермічного режиму запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під посівами пшениці озимої на час настання повної стиглості зерна були такими: після чорного пару волога була повністю відсутня; після соняшника – містила лише 7 мм, що було значно нижче за середню багаторічну норму. Така кількість вологи у ґрунті по завершенні вегетації пшениці озимої відзначалася вперше за останні 5 років (рис. 2).

В першій декаді липня спостерігалася дуже тепла, часом спекотна, без опадів погода. Середня за декаду температура повітря склала 25,2°С, що було на 4,8°С вище за середню багаторічну норму. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах 19,2-29,4°С. У денні години максимальні значення температури повітря та поверхні ґрунту підвищувалися відповідно до 38,1° та 66,4°С, а в нічний час знижувалися до 11,4° та 10,8°С.

Опади впродовж декади не випадали. Середня відносна вологість повітря склала 50%, що було на 11% нижче за середню багаторічну норму. Мінімальні значення відносної вологості повітря фіксувалися в межах 18-29% і утримувалися впродовж 6 діб. Такий температурний режим, як і забезпеченість атмосферною вологою, у першій декаді липня відзначалися вперше за останні 10 років (рис. 3).

Друга декада липня характеризувалася теплою, з підвищеною кількістю опадів погодою. Середня температура повітря склала 21,2°С, що відповідало середній багаторічній нормі. Середньодобові температури повітря знаходилися у межах 18,4-24,6°С. Максимальна температура повітря підвищувалася до 32,7°С, а мінімальна знижувалася до 12,7°С. У денні години поверхня ґрунту прогрівалася до 62,2°С, а вночі охолоджувалася до 12°С.

Опадів випало 22,3 мм, що на 4,3 мм перевищувало середню багаторічну норму. Дощі різної інтенсивності, які спостерігалися у першій половині декади, більшою мірою були у вигляді злив із грозою та шквальним вітром.

Середня відносна вологість повітря становила 58% при середній багаторічній нормі 62%. Було відзначено 4 дні з мінімальною відносною вологістю повітря 30% і менше.

Впродовж більшої частини третьої декади липня продовжувала утримуватися порівняно тепла, з незначними опадами погода. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах 18,5-25,9°С при середній багаторічній нормі 20,9°С. Максимальна температура повітря підвищувалася до 33,5°С, а мінімальна знижувалася до 10,3°С. У світлий час доби температура поверхні ґрунту підвищувалася до 55,6°С, а вночі знижувалася до 9,2°С.

Кількість опадів склала близько 3 мм, які відзначалися переважно у вигляді короткочасних злив. Режим відносної вологості повітря був досить низьким. Середні значення даного показника варіювали від 34% до 54%. Впродовж 5 днів мінімальна вологість повітря була нижчою за 30%, що свідчило про наявність атмосферної та ґрунтової посух.

Збирання врожаю – це один із найбільш відповідальних періодів польових робіт, а тому зниження втрат зерна при його проведенні є суттєвим резервом збільшення валових зборів зернової продукції як пшениці озимої, так і інших озимих та ярих зернових культур.

Вважається, що при недотриманні технологічних вимог із різних причин у господарствах величина втрат зерна може становити до 10% і більше. При затримці, наприклад, із початком збирання врожаю на 10-12 діб недобір зерна, особливо за несприятливих погодних умов, сягає 15-20%, а в окремих випадках (вилягання посівів, тривалий дощовий період) – до 60%.

Як правило, втрати врожаю зерна розподіляють на механічні, фізіологічні, а також на ті, які пов’язані з роботою збиральних комбайнів, транспортуванням і доробкою зерна на токах. Механічні втрати є наслідком осипання зерна та ламкості колосу. Їхня величина залежить від біологічних особливостей сортів, строків збирання і погодних умов у передзбиральній та збиральний періоди. Механічні втрати починають проявлятися одразу після дозрівання зерна, коли воно втрачає зв’язок із материнською рослиною, і починають зростати по мірі запізнення зі збиранням.

Фізіологічні втрати пов’язані з фізіолого-біохімічними процесами, які відбуваються в зерні після настання його повної стиглості. За сухої погоди ці процеси знаходяться в пригніченому стані і не призводять до суттєвих втрат маси сухої речовини зерна. У вологу та відносно прохолодну погоду зерно зволожується, в ньому зростає інтенсивність процесів, які призводять до втрати накопичених пластичних речовин. В окремих випадках маса сухої речовини зерна може знижуватися на 10-20% у порівнянні з тією, яка була в період досягнення зерном фази повної стиглості.

Слід пам’ятати, що вологе та засмічене зерно інтенсивно дихає, втрачає вуглеводи, відбувається його самозігрівання в буртах. У такому зерні проходять процеси розпаду білків, унаслідок чого знижується вміст клейковини. В сухому та чистому зерні, навпаки, переважають процеси синтезу, тому в період післязбирального дозрівання якість його помітно підвищується.

В зв’язку з цим оптимізація технологічного збирання врожаю має передбачати біологічні та морфологічні особливості сортів пшениці озимої, їхній рівень урожайності, швидкість і рівномірність достигання зерна, фізико-механічні властивості збиральної маси.

Незважаючи на досить складні погодні умови впродовж вегетації, попередні результати збирання пшениці та ячменю озимих засвідчили, що поточного року рівень їхньої врожайності є дещо вищим у порівнянні з минулорічними показниками і залежно від попередника становить у середньому від 6,5 до 7,5 т/га після кращих та удобрених попередників і від 4,5 до 6 т/га після непарових попередників. Урожайність ячменю ярого варіює в межах від 3,2 до 4 т/га, а вівса – від 3 до 3,5 т/га. Звичайно, це стосується тих господарств, де дотримувалися технологічних вимог, своєчасно та якісно проводили догляд за посівами.

Найбільшу врожайність по чорному пару (8,5-8,9 т/га) сформували сорти пшениці озимої Фортеця, Палітра, Дачнянка, Оптіма одеська, Мудрість одеська, Городниця, Золото України, Херсонська безоста, Здобна. Серед сортів ячменю ярого найбільшу зернову продуктивність забезпечили Совіра (3,5 т/га), Сталкер, Еней (3,5 т/га) і Адапт (4 т/га), а також сорти вівса Регбі та Спурт (по 3,5 т/га). Особливістю цього року є те, що в зв’язку зі своєрідними погодними умовами, які утримувалися впродовж весняно-літньої вегетації, досить гарні результати забезпечили також порівняно пізньостиглі сорти, в т.ч. зарубіжної селекції.

Що стосується строків сівби, то після кращих попередників гарні результати забезпечено за умови проведення сівби озимих із 15 вересня до 5 жовтня; після непарових, зокрема після соняшнику, найбільш вагомий урожай зерна одержано за ранньої (5-10 вересня) і пізньої (10-15 жовтня) сівби, що обумовлено, перш за все, наявними запасами вологи у ґрунті на час сівби та своєчасною появою сходів.

Дуже ефективним виявилося передпосівне внесення мінеральних добрив, яке забезпечило поживними речовинами ростові процеси рослин упродовж осінньої вегетації, зимового періоду та на початку календарної весни, сприяло розвитку кореневої системи і тим самим підвищувало стійкість озимини до посушливих явищ. Підвищена кількість азотних добрив, внесених у першій половині весняно-літньої вегетації, особливо на посівах пшениці озимої після соняшнику, далеко не завжди мала позитивний характер, а в окремих випадках спостерігався навіть зворотній ефект.

В цілому, якість зернової продукції є переважно доброю та задовільною. В багатьох господарствах відзначають високі значення натури та склоподібності зерна, підвищений вміст білка та клейковини, що пояснюється, принаймні, двома причинами – специфічними погодними умовами на завершальних етапах дозрівання пшениці озимої та незначною кількістю в посівах клопа-черепашки й інших шкідників, які могли вплинути на якісний склад зерна.

При цьому слід пам’ятати, що для збереження показників якості зерна необхідно дотримуватися високих темпів збирання, очищення та досушування його до базисних кондицій. На етапі приймання зернової продукції слід відділяти та розміщувати окремо партії пшениці з пліснявим і солодовим запахом, наявністю пророслих зерен тощо. За насіннєвим зерном потрібен постійний нагляд – контроль його температури, вологості, ураженості мікофлорою. Воно підлягає завчасному протруєнню рекомендованими фунгіцидними препаратами.

Моніторингове обстеження посівів і оцінка морфобіологічного стану кукурудзи показали, що в її посівах відзначено фазу молочної та воскової стиглості зерна, а також фазу цвітіння та початок наливу сім’янок соняшника. На рослинах кукурудзи календарно надраннього строку сівби залишилося по 10 шт. зелених листків на рослині, оптимального строку – по 11 шт., за пізнього строку сівби – 12 шт. листків на рослині. На рослинах гібридів кукурудзи надраннього й оптимального строків сівби відзначено засихання 8 нижніх листків, за пізнього – 6 листків. Враховуючи гідротермічні умови, фактичний стан гібридів кукурудзи та соняшника всіх строків сівби можливо характеризувати як задовільний, лише на півдні та південному сході внаслідок менших запасів продуктивної вологи в ґрунті – як наближений до критичного.

Таким чином, визначальними чинниками гарного розвитку, формування оптимальних біометричних параметрів рослин та величини врожаю є сучасні технології вирощування, здатні забезпечити високі показники господарської діяльності. Загалом, сприятливий і разом із тим доволі складний для озимих зернових культур 2019/20 вегетаційний рік показав і засвідчив необхідність дотримання технологічних вимог, які ставляться перед зерновиробниками. В першу чергу це стосується правильного вибору попередників, строків сівби та сортового складу, вмілого застосування системи мінерального живлення рослин і захисту посівів від шкодочинних об’єктів, що навіть за несприятливих погодних умов у більшості випадків є запорукою вагомого врожаю.

https://www.apk-inform.com За матеріалами Національної академії аграрних наук України

Інші думки

Зв'язатися з нами

© Всеукраинская общественная организация производителей, переработчиков и экспортеров зерна, 1997-2020.
При цитировании и использовании любых
материалов ссылка на Украинскую зерновую
ассоциацию обязательна.При использовании в
интернет обязательна так же гиперссылка
на http://uga-port.org.ua Розробка сайту