Зв'язатися з нами
Search
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in excerpt
Search in comments
Filter by Custom Post Type

/ Реєстрація

Агрострахування з держпідтримкою в Україні: чи є світло в кінці тунелю…

Назад до думок експертів

У 2020 році аграрне співтовариство частіше стало повертатися до питання про необхідність розвитку системи агрострахування в Україні з державною підтримкою. І причини збільшення уваги до такого інструменту захисту від ризиків очевидні. Враховуючи глобальні зміни клімату, а в Україні вони відбуваються прискореними темпами, вплив погодних ризиків на сільське господарство посилюється і 2019-2020 роки стали винятковими в цьому плані. Аграрії зазнали великих збитків внаслідок втрати врожаю одних культур та значного зниження обсягу виробництва інших. Крім того, озима сівба в Україні проходить в ризикованих погодних умовах, і вже зараз виникають побоювання щодо врожаю 2021 року.

Чи розраховувати аграрію на введення системи державного агрострахування вже в 2021 році, які існують підводні камені і чому аграрії не поспішають страхувати свій урожай – про це і не тільки АПК-Інформ поговорив з Андрієм Заріповим, експертом з питань агрострахування проекту IFC «Розвиток фінансування аграрного сектора в Східній Європі та Центральній Азії».

– Андрію, за вашими оцінками, які перспективи для запуску агрострахування в Україні з державною підтримкою в 2021 році? І на якій стадії перебуває робота над новим законопроектом «Про державну підтримку сільськогосподарського страхування», про який заявило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в червні п.р.?

– Я дуже сподіваюся на цю законодавчу ініціативу, яка повинна повернути систему агрострахування в зону державної підтримки. Зважаючи на свою специфіку, без держпідтримки цей вид страхування системно не працює, що доведено міжнародним досвідом. Рішення для даного законопроекту розробляються робочою групою в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якій я теж перебуваю на громадських засадах.

Чи зможе ця система заробити в 2021 році, боюся прогнозувати, оскільки для її повноцінного запуску є ряд обмежувальних факторів. І я вважаю, що в даному випадку краще не поспішати. Оскільки це не просто специфічний, це катастрофічний вид страхування, що вимагає певного підходу з точки зору розробки страхових продуктів, які представляють собою не просто договір. Це пакет документів, який включає в себе дуже важливу для агровиробника методику розрахунку збитків, чим істотно відрізняється від інших видів страхування. У ньому все впирається в людський фактор, і саме в фактор оцінки. Тобто за яким принципом оцінюється збиток і наскільки його можна оцінити так, щоб агровиробник був згоден.

Страхова компанія повинна володіти досить хорошою експертизою в агросфері і мати в штаті фахівців, які розбираються в агровиробництві. На сьогоднішній день в Україні працює ряд страхових компаній, у яких ця експертиза досить солідна, але більшість компаній, у яких є ліцензія, не мають ніякої експертизи або досвіду агрострахування.

– Як на сьогоднішній день можна оцінити роботу страхових компаній в агросегменті?

– Системного підходу в роботі страхових компаній, на жаль, я не бачу. Є ряд компаній, які займаються цими питаннями, і досить ефективно. Однак, на жаль, більшість з тих, у кого є експертиза в агрострахуванні, реагують не проактивно, а більш реактивно. Тобто до них приходять клієнти із запитом. Тому що насправді агрострахування продавати складно. Мало хто інвестує ресурси в те, щоб навчити мережу продажів продавати цей вид страхування. Та й, найчастіше, на сайті цих компаній ви не знайдете інформацію про даний вид страхування. Відповідно, агровиробник не може знайти інформацію на онлайн ресурсі і не розуміє, що і як він може застрахувати.

Однак, замислюючись над тим, чому страхові компанії не вкладають ресурси в розвиток агрострахування, виникає питання – можливо, вони не бачать великих обсягів страхування? З іншого боку, доцільно це було б робити? Я вважаю, що так.

Крім того, що аграрії приходять в страхову компанію і роблять запит на страховий продукт, необхідно ще періодично навчати їх (аграріїв) на цю тему, і в цьому є хороша роль для приватного бізнесу. Однак клієнтів, які приходять самі, дуже мало. Цікавляться або компанії з іноземними інвестиціями, які розуміють, що агрострахування – це інструмент управління ризиками, або люди, які колись спробували страхуватися і розуміють, що це хороший інструмент. Також цілеспрямовано можуть йти за обов’язковою страховкою фермери, від яких цього вимагають кредитори.

Але поки, на жаль, я не бачу буму бажання аграріїв свідомо страхуватися… це як з обов’язковим носінням маски. Ось потрібно зайти кудись, маску одягають, і ніс стирчить… чи захищає це? Навряд чи. Так і зі страхуванням, при обов’язковому страхуванні часто вибирають найбільш дешевий продукт, який не дає того захисту, на який може розраховувати клієнт.

Це питання систематичності, і проблема тут не тільки в страхових компаніях. Не можна застрахуватися в цьому році, а на наступний – ні, тому що цей рік був хороший, і, заплативши за страховку, ти не отримав виплату.

У рішенні страхуватися або не страхуватися я все частіше приходжу до думки, що питання не в ціні, а в цінності. Ці поняття досить часто плутають. Якщо у агровиробника немає потреби в управлінні своїми ризиками, то нехай навіть найкращий страховий продукт коштує близько 1% (наприклад, від вартості майбутнього врожаю), він за нього не заплатить. А якщо потреба є, і фермер бачить цінність в цьому, він прораховує, що, заплативши за страховий продукт 5% або навіть 7%, він у разі настання страхового випадку отримає в рази більше і зможе, як мінімум, розрахуватися за своїми зобов’язаннями і бути готовим до початку наступного сезону. Ось цього відношення поки у нас немає.

– Андрію, в продовження питання щодо ставлення аграріїв до агрострахування. Цього року аграрії зазнали великих збитків внаслідок втрати врожаю на тлі тривалої посухи практично на всій території України. Яка ситуація цього року з укладенням договорів агрострахування?

– За відгуками страхових компаній, з якими я спілкуюся, можна зробити висновок, що обсяги аграрного страхування в цьому році у них менші в порівнянні з минулим роком, в тому числі через Covid-19, який вплинув на продажі. Але я все частіше чую від агровиробників про їх зацікавленість в агрострахуванні. Пов’язано це в тому числі і зі змінами клімату, які все більше відчуваються на всій території України. При цьому в одних регіонах дані зміни дозволяють почати виробництво додаткових сільгоспкультур і отримати прибуток, а в інших ситуація стає тяжкою. Якщо проаналізувати ситуацію з погодно-кліматичними катаклізмами в Україні, то масштабних не було з 2010 року. І якщо істотних збитків через погоду не було досить довгий час, то ця тема їм перестає бути цікавою.

Культури агрострахування в Україні немає, як і культури страхування в цілому. Потроху почали страхувати сільгосптехніку, що вже добре. Це процес довгий і, безумовно, вимагає довіри, а вона формується не настільки швидко.

Пам’ятаю розмову з одним агровиробником, який говорив, що за пошкодження скла в автомобілі страхову виплату вже 3 місяці не може отримати, «а ви мені говорите про агрострахування, де все складніше в рази… і я взагалі страховим компаніям не довіряю».

– Але ж працюють в Україні вже кілька років комерційні проекти з агрострахування. Значить інтерес є у аграріїв?..

– Так, є низка комерційних ініціатив, які працюють без державної підтримки, і це свідчить про те, що попит на агрострахування поступово зростає. Наприклад, програма компанії «Сингента» індексного страхування сільгоспвиробників від погодних ризиків, яка працює з 2016 року. Ця програма – прекрасна інтеграція цінності агрострахування в ціннісну пропозицію компанії: купуючи певний пакет продукції, агровиробник отримує право застрахувати свої витрати і в разі ризику отримати компенсацію. Це фактично нове індексне погодне страхування для України, і воно працює. Слідкуючи за динамікою зростання договорів за програмою «Метеозахист» від компанії «Сингента», я розумію, що агровиробники все більше користуються подібними пропозиціями, значить попит є.

– На Вашу думку, як все ж таки зацікавити сільгоспвиробників більше захищати свій бізнес від ризиків за допомогою агрострахування?

– Все залежить від того, хто буде страхувати і яким продуктом. Без стандартизації страхових продуктів постраждає в першу чергу агровиробник. Я не думаю, що вийде ввести такий фільтр, який би відокремив надійні страхові компанії від ненадійних. У будь-якому випадку до переліку потраплять компанії без досвіду роботи в агросфері і які пропонуватимуть якісь рішення, але вони будуть неефективні. В результаті буде демпінг ціни страхового продукту, а це зменшує ймовірність отримання виплати. У будь-якому випадку програє агровиробник. Якщо агровиробник платить за страховку 1%, то очікується ризик, який трапляється один раз у 100 років, і від якого загине весь урожай, або трапляється 2 рази в 100 років і загине 50% врожаю. А якщо ми говоримо про тариф 5%, то це відповідна масивна катастрофічна подія, яка трапляється один раз в 20 років або 4 рази кожні 5 років, що більш-менш відповідає тій циклічності, яка існує в Україні.

Через складність концепції агрострахування і пов’язаного з ним процесу розробки продуктів повинен бути єдиний центр знань, який би проводив навчальні заходи і для аграріїв, і для страхових компаній і контролював цей процес. Створення такого центру і було однією з цілей проекту IFC з розвитку агрострахування в Україні, в якому я брав активну участь в останні 10 років. В рамках нашого проекту ми розробили ряд стандартних страхових продуктів і рекомендували працюючому ще тоді Міністерству аграрної політики і продовольства України і Нацкомфінпослуг, який був на той момент регулятором. Ці продукти були схвалені даними структурами, однак з їх ліквідацією ситуація дещо змінилася. Але вони і зараз доступні для ринку і для системи державного субсидування в тому числі.

Можливо, субсидії після прийняття нового законопроекту змінять ситуацію в системі агрострахування.

– Ви сказали про субсидії. Розкажіть детальніше про суть законопроекту, над яким працює Мінекономіки і як планується використовувати такий інструмент як субсидії?

– Системний підхід в агрострахуванні дає можливість державі управляти навантаженням на бюджет, особливо в катастрофічні роки, коли багато агровиробників можуть постраждати від впливу стихії. Компенсуючи частину страхової премії, держава передає частину ризиків на приватних сектор, який за багатьма параметрами більш ефективний в питанні аналізу обсягів і виплати збитків. Виникає так зване державно-приватне партнерство – де є чітка роль держави і приватного сектору.

У всіх країнах, де є система агрострахування з державною підтримкою, вона (підтримка) виражається в тому числі (але не обмежується) у вигляді субсидій на компенсацію частини премії, що робить агрострахування більш доступним для агровиробника. Одночасно з цим однією з основ систем агрострахування є стандартні страхові продукти, які держава розробляє та/або затверджує (вичитує) і включає в програму субсидування. Це робиться в першу чергу для того, щоб гарантувати якість страхування і гарантувати отримання виплати в разі збитку. Але державна підтримка не обмежується лише субсидіями та страховими продуктами, вона також включає освітні програми популяризації агрострахування для агровиробників, захист їх інтересів та акумуляцію даних для удосконалення програми або створення нових рішень.

На поточний момент, на жаль (але я сподіваюся, що в тому числі завдяки цій статті і голосу ринку), в законопроекті не передбачено багато системоутворюючих факторів, які б гарантували сталий розвиток системи. Так, субсидії – це важливо, але важливою є і наявність гарантій виплати (якості страхових продуктів), які на даному етапі не закладені в законопроект. Також не чітко виписані роль держави і механізми взаємодії з приватним сектором.

Переслідуючи шляхетну мету надати максимальний набір різноманітних страхових продуктів для агровиробників в перші роки роботи програми, можна отримати зворотний результат (і ми з цим вже стикалися в середині 2000-х років, коли була держпрограма підтримки агрострахування), коли в гонитві «за клієнтом» замість конкуренції якості послуг ми отримуємо конкуренцію за ціною та, як наслідок, «невиплатні» продукти – що, в свою чергу, викличе невдоволення агровиробників і втрату довіри (її і так майже немає). Хоча провини агровиробника тут майже немає – просто при наявності великого вибору і відсутності необхідних знань проаналізувати і вибрати потрібний страховий продукт стає практично неможливо.

Я проти обмеження вільного ринку, поза програм держпідтримки страхові компанії можуть пропонувати, а агровиробник купувати різні страхові продукти без будь-яких обмежень, але в рамках держпрограм субсидії повинні надаватися тільки для затверджених стандартних продуктів (і це підтверджується світовим досвідом).

– Ви вважаєте, що при такому підході аграрій буде більш захищений?

– Купуючи стандартизований страховий продукт, аграрій буде повністю захищений, оскільки в нього будуть включені всі ризики. Крім того, всі методології оцінки збитків відпрацьовані, і у страхової компанії не буде можливості зробити щось неправильно. І в будь-якому випадку в цьому продукті передбачена можливість для агровиробника оскаржити результати оцінки. Тобто це якісь правила, загальні для всіх.

Ми в проекті IFC багато працювали над створенням цих стандартних страхових продуктів, застосовуючи актуарний розрахунок. Ми єдині, хто зібрав весь масив даних на різних рівнях, які допомагали розраховувати тарифи. Ми залучали експертів-актуаріїв зі США. І, виконавши колосальну роботу, ми точно знаємо, чому у страхового продукту тариф 7% або 5% … і т. ін. Всі тарифи обґрунтовані з чітко прописаними ризиками.

– Андрію, дуже вдячна за змістовну бесіду. Дуже хотілося б, щоб та колосальна робота з розвитку аграрного страхування, яку проводив протягом 10 років проект IFC в Україні, і ті напрацювання, які підготовлені і передані в Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, принесли нарешті свої плоди, і аграрії отримали надійний інструмент захисту від різних ризиків.

– На жаль, аграрії про агрострахування починають думати, коли щось трапляється, і яскравий приклад цього – погодні катаклізми 2020 року. Напевно, це правильний рік, щоб зробити правильні висновки і нарешті питання запуску аграрного страхування в Україні з державною підтримкою вирішити. Але, знову повторюся, вирішити стратегічно і зі зваженим підходом. Є світова практика і варто використовувати їх досвід і виносити уроки з уже зроблених власних помилок.

Бесідувала Олена Чередніченко https://www.apk-inform.com

Інші думки

Зв'язатися з нами

© Асоціація
виробників, переробників та експортерів зерна
, 1997-2020.
При цитуванні і використанні будь-яких
матеріалів посилання на Українську зернову
асоціацію обов'язкове. При використанні в
інтернет обов'язкове так само гіперпосилання
на http://uga.ua Розробка сайту